І В Тяжкороб, В М Носач - Роль вертикальної інтеграції в організаційному забезпеченні змін у господарському комплексі регіону - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК: 338

Тяжкороб І.В., Носач В.М.

РОЛЬ ВЕРТИКАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В ОРГАНІЗАЦІЙНОМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЗМІН У ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ РЕГІОНУ

Узагальнено існуючі концептуальні підходи до вертикальної інтеграції. Обґрунтовано необхідність використання положень інституційної теорії щодо визначення місця та ролі вертикально інтегрованих структур в організаційному забезпеченні змін у господарському комплексі регіону. Дж.32.

Ключові слова: вертикальна інтеграція, організаційне забезпечення, зміни, господарський комплекс, регіон.

Постановка проблеми. В умовах економічної кризи питання залучення істотних обсягів інвестицій для організаційних трансформацій у господарському комплексі будь-якого регіону не може бути вирішено у найкоротший час, тому головна увага повинна бути приділена розв'язанню організаційно-економічних проблем та адаптованості підприємств господарського комплексу до умов зовнішнього середовища, зокрема залежність від інтенсивності кооперованих зв'язків з постачальниками різного роду ресурсів з точку зору їх якості, повноти та своєчасності постачань. Звідси постає завдання створення ефективної системи стратегічного управління корпоративними структурами. Як визнають вітчизняні економісти, це стає можливим в межах вертикально інтегрованих корпоративних утворень (фінансово-промислові групи, концерни, холдинги) [1; 2]. Таким чином, набуває актуальності розгляд існуючих концептуальних підходів до вертикальної інтеграції та визначення тих підходів, які можуть бути використані в організаційному забезпеченні змін у господарському комплексі регіону.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання теорії та практики вертикальної інтеграції знайшли відображення в роботах відомих вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів: С. Архієреєва, О. Вільямсона, В. Захарченко, Г. Козаченко, Р. Коуза, Д. Норта та ін. Проте існуючі положення потребують подальшого розвитку з точки зору організаційного забезпечення змін у господарському комплексі регіону.

Постановка завдання. Метою статті є теоретичне узагальнення підходів до вертикальної інтеграції та визначення місця і ролі вертикально інтегрованих структур в організаційному забезпеченні змін у господарському комплексі регіону.

Виклад основного матеріалу дослідження. В науковій літературі вертикальна інтеграція розглядається в рамках неокласичних традицій та з позиції інституційної теорії. Підхід з позиції неокласичної економічної теорії розглядає вертикальну інтеграцію з точки зору факторів ринкової структури [3, с. 31]. Двома основними напрямками впливу вертикальної інтеграції на структуру ринку є нейтралізація горизонтальних та вертикальних негативних зовнішніх ефектів та підвищення ринкової влади фірми шляхом розширення її на ринок, що знаходиться вище або нижче у технологічному ланцюжку.

Горизонтальні та вертикальні негативні зовнішні ефекти створюються в системі відносин фірм уздовж технологічного ланцюжка внаслідок рішень незалежного агента щодо максимізації прибутку, що негативно впливає на прибуток інших учасників вертикального ланцюжка. Прикладами негативного зовнішнього ефекту є: так звана «подвійна надбавка», коли для отримання максимального прибутку кожний агент обмежує обсяг продажу, але в підсумку послідовне обмеження продажу знижує сумарний прибуток; витрати на рекламу, здійснюючи які дистриб'ютор враховує вплив реклами тільки на власний прибуток, в той час як реклама впливає на попит для всіх дистриб'юторів даного виробника; вибір дистриб'юторів між ціновою конкуренцією та конкуренцією послуг. В умовах різноманіття смаків споживачів зсув політики дистриб'юторів в бік більш жорсткої цінової конкуренції за рахунок конкуренції послуг може знизити попит на ринку кінцевої продукції [4].

Модель «подвійної надбавки» в початковому вигляді була сформульована Дж. Шпенглером [5], сутність якої зводилась до того, що обмеження вертикальної інтеграції в рамках антимонопольного законодавства може виявитися невиправданим. Згідно з логікою моделі, чим вище концентрація на ринках кінцевої та проміжної продукції, тим більше зростання економічної ефективності забезпечує вертикальна інтеграція. При цьому зростання економічної ефективності вимірюється показником суспільного добробуту, тобто сумою виграшу (прибутку) продавців та виграшу покупців.

О. Вільямсон, використовуючи ідею Дж. Шпенглера, стверджував, що в рамках виключно мікроекономічного підходу вертикальна інтеграція забезпечує «гармонізацію інтересів» економічних агентів на різних етапах технологічного ланцюжка [6]. Подальші роботи в рамках мікроекономічногопідходу до аналізу проблем вертикальної інтеграції не мали єдності: одні розглядали її як інструмент підвищення ефективності [7-9], інші - критикували [10-13].

Ефект створення перепон входження на ринок завдяки вертикальній інтеграції чи використанню вертикальних обмежень розглянуто в низці робіт [11; 14-17], де аналізують два типи ефектів - коли ринковий агент обмежує для свого конкурента доступ до наступної стадії технологічного процесу або обмежує доступ до попередньої стадії процесу.

Таким чином, проведені дослідження показують, що обидва напрямки розвитку вертикальної інтеграції в рамках неокласичних традицій використовують поняття вертикальної інтеграції в широкому розумінні: використання вертикальних обмежень дозволяє досягнути таких же результатів, як і об'єднання виробників на послідовних етапах технологічного ланцюжка в межах єдиної фірми. Критеріями ефективності вертикальної інтеграції є такі: вертикальна інтеграція сприяє збільшенню добробуту в короткостроковому періоді в умовах дуже високої концентрації (хоча б на одному з етапів технологічного ланцюжка); різні вертикальні обмеження підвищують добробут на ринку товару, який відчувається, коли сам попит залежить від підтримки репутації виробника; певний рівень вхідних бар'єрів, які вертикальна інтеграція створює для нових конкурентів, може бути необхідною умовою здійснення масштабних інвестицій; деякі вертикальні обмеження дозволяють підвищити добробут шляхом стимулювання збуту в умовах невизначеності.

Підхід з позиції інституційної теорії розглядає залежність різних форм вертикальної інтеграції від різних можливих шляхів вирішення проблеми координації в економічних системах. Ідея розгляду можливих форм організації в інтервалі між ринковою угодою та фірмою належить Р. Коуз. На думку вченого, укладанню та виконанню угод або зниженню їх ефективності впливає ряд перешкод, характер яких істотно залежить від використовуваних організаційних форм. Аналізуючи два найважливіших інститути, центральних для економічної науки, - фірми та ринок, які становлять «інституційну структуру економічної системи», він вводить в економічний аналіз нову категорію, що отримала назву «трансакційні витрати», яку вчений спочатку назвав «витрати ринкових трансакцій» або «витрати здійснення трансакційного обміну на відкритому ринку» [18]. Під трансакційними витратами Р. Коуз розумів витрати збору і обробки інформації, витрати проведення перемовин і прийняття рішення, витрати контролю і юридичного захисту виконання контракту.

Розробка теорії трансакційних витрат пов'язана також з іменем іншого економіста О. Вільямсона [6]. На його думку, трансакції розрізняються за трьома основними ознаками: ступенем їх специфічності, повторюваності та невизначеності. О. Вільямсон вважає, що чим найбільш загальний, короткостроковий і однозначний характер має угода, тим більше підстав або взагалі обходитись без її юридичного оформлення або обмежитись складанням найпростіших контрактів.

Точка зору Нобелівського лауреата Д. Норта зводиться до того, що трансакційні витрати є платою за неефективність прав власності. Якби трансакційні витрати дорівнювали нулю, то учасники ринку завжди б мали у своєму розпорядженні точні моделі дій, однак у реальному житті це неможливо [19].

А. Алчіан та Г. Демсец [10] сутність фірми виводили з переваг кооперації, коли спільно використовуючи якийсь ресурс у складі цілої команди, можна досягнути кращих результатів, ніж діючі поодинці. Однак виробництво єдиною «командою» ускладнює оцінку вкладу кожного учасника в загальний результат, породжуючи стимул до «відлинювання». Звідси виникає потреба в контролі, який ефективніше здійснювати в рамках фірми, коли один з учасників (власник) бере на себе функції нагляду за іншими.

Б. Клейн, Р. Кроуфорд та А. Алчіян [20] стверджують, що вертикальні контракти не можуть замінити вертикальну інтеграцію в умовах специфічних активів внаслідок дії постконтрактного опортунізму, який зменшує ефективність у випадках, коли фірми відмовляються від ефективних інвестицій. Розвиваючи цей підхід, У. Меклінг і М. Дженсен [21] визначили фірму як «сітку контрактів». З цієї точки зору поняття фірми зводиться до спільного підпису, що фігурує на укладених нею контрактах. Проблема фірми трактувалась ними як проблема вибору оптимальної контрактної форми, яка забезпечує максимальну економію агентських витрат, тобто витрат, що супроводжують відносини між принципалами (керівниками) і агентами (виконавцями). Як вважає Г. Манн [7], додаткові витрати на забезпечення внутрішніх контрактів можуть набувати зовнішню форму особливого активу - контроль над корпораціями, що лежить в основі багатьох випадків злиття та поглинання.

С. Гроссманом та О. Хартом була зроблена спроба створити загальну теоретичну основу дослідження інтеграції [22; 23] шляхом формалізації теорії неповних контрактів. Неповнота контрактів традиційно пов'язувалась з низкою причин, в тому числі обмеженою раціональністю та неможливістю встановити конкретні причини, які вплинули на результат угоди. С. Гроссман та О. Харт знімали відмінності між вертикальною інтеграцією у вузькому сенсі (шляхом злиття та поглинання) та угодами незалежних агентів. Власність вони розглядали як можливість здійснювати контроль, розглядали її як володіння активами, яке дає можливість здійснювати дії, що дозволяють отримувати вигоди від раніше зроблених інвестицій.

Ця лінія аналізу була продовжена теорією Д. Крепса, побудованою навколо поняття «корпоративна культура». На його думку, через неминучість неповноти контрактів критичне значення для любої фірми має питання про адаптацію до непередбачуваних змін. Однак необхідну свободу маневру їй вдасться отримати тільки в тому випадку якщо її співробітники будуть впевнені, що вона не зловживатиме цією свободою на шкоду їм. Межі фірми, стверджує Д. Крепс, будуть визначатись її організаційною культурою і проходити там, де краща адаптація в одних видах діяльності стане урівноважуватись гіршою адаптацією в інших.

До висхідної ідеї Р. Коуза про визначальну роль витрат з ведення перемовин повертається концепція П. Мілгрома і Дж. Робертса [24]. Вони показали, що якщо б такі «витрати торгу» були відсутні, то всупереч точці зору О. Вільямсона послідовне укладання серії вичерпних короткотермінових контрактів забезпечувало б оптимальний обсяг вкладень у специфічні активи. На їх переконання, саме ці витрати, а не самі по собі специфічні інвестиції можуть бути основою для відмови від ризику на користь фірми. Межі фірми, за П. Мілгромом і Дж. Робертсом, будуть визначатись лінією, за якою витрати впливу починають перевершувати витрати торгу.

Інші дослідження сутності трансакційних витрат (тобто ефективність) для вертикальної інтеграції були спрямовані на вивчення ефектів специфічності активів, яка визначалась як специфічність знань робітника чи «зусиль техніки використання» з виробництва компонентів всередині чи придбання їх у зовнішніх постачальників [25]. За результатами цих досліджень був зроблений висновок, що зусилля техніки використання є статистично важливим детермінантом інтеграції назад. Подібний зв'язок був зафіксований між інтеграцією та НДДКР, які звичайно включають специфічний людський капітал [26]. Було показано, що специфічність місце розташування, цільові активи та потреби у спеціально зроблених продуктах або виробничому обладнанні збільшують вертикальну інтеграцію у багатьох галузях [3, с. 60].

У рамках сучасної інституційної теорії дискусійним є питання про вплив державного регулювання в широкому сенсі на вибір моделі контрактів незалежними підприємствами. Традиційна точка зору полягає у тому, що ефективне виконання контрактів вимагає сильних правових інститутів. Так, дослідники структури власності у вертикально-інтегрованих компаніях розглядають в якості оптимального такий спосіб вибору структури власності у вертикально інтегрованій групі, при якій держава забезпечує сприятливі організаційно-економічні умови для вертикальної інтеграції та приймає стратегію формування корпоративного сектора [27]. Альтернативна точка зору базується на теорії трансакційних витрат та теорії ігор і полягає у тому, що роль правових інститутів у забезпеченні контрактів переоцінюється. Економічні агенти, використовуючи такі механізми, як індивідуальна довіра, «розрахункова» довіра, репутація та взаємозалежність у рамках контрактів, здатні встановлювати «правила гри» і не звертатись до правової системи.

Консенсус між полярними точками зору дозволили встановити результати дослідження групи вчених Кембриджського університету в середині 90-х рр. щодо особливостей довгострокових міжфірмових контрактів в країнах Європейського Товариства [28]. Огляд практики укладання угод у двох галузях (виробництво обладнання для горно-добувної промисловості та виробництво обладнання для кухонь) у трьох країнах (Великобританії, Германії, Італії) показав, що структура контрактів з постачальниками та споживачами в більшій мірі залежить від характерної для кожної країни моделі інституційного регулювання, ніж від структури ринку, включаючи бар'єри входу та виходу, стабільність попиту та технологічні вимоги. У системах з більш жорсткими правовими нормами існує більша вірогідність виникнення відносин на основі довіри.

Вивченню впливу трансакційних витрат на вертикальну інтеграцію виробництва присвячена ціла низка робіт вітчизняних економістів, причому в них знайшли відображення як намагання уточнити зміст трансакційних витрат [29], показати відмінність між ними, трансформаційними та інформаційними витратами [30], так і визначити причини зростання впливу трансакційних витрат на вертикальну інтеграцію [31], а також зроблені спроби оцінити рівень трансакційних витрат підприємства [31; 32].

Таким чином, можна виділити найважливіші характеристики, що визначають сутність фірми в рамках інституційної теорії. Це формування складної мережі контрактів, довгостроковий характер ділових відносин, виробництво єдиною «командою», інвестування в специфічні активи, адміністративний механізм координації за допомогою наказів. Всі пояснення, що розвивали ідеї Р. Коуза, виходили з загального уявлення про фірму як засіб економії трансакційних витрат. Причинами високих трансакційних витрат контрактації можуть бути: опортуністична поведінка контрагентів, значні витрати на ведення переговорів, недофінансування, складність активу, що купується, невизначеність політико-економічної ситуації та інші фактори, які роблять отримання необхідних активів через контракти дуже дорогою, навіть нездійсненою процедурою. Тому єдиною можливістю у компаній становиться формування власних структурних підрозділів, які займатимуться виробництвом необхідних ресурсів.

Висновки. За результатами проведеного теоретичного аналізу можна зробити висновок, що велику роль в організаційному забезпеченні змін відведено створенню вертикально інтегрованихструктур як формі територіальної організації суспільного виробництва, яка передбачає відновлення ланцюгових зв'язків типу сировина - виробництво - збут. В економічній теорії існує два підходи щодо вертикальної інтеграції: з позиції неокласичної теорії та з позиції інституційної теорії. Перший підхід розглядає вертикальну інтеграцію з точки зору факторів ринкової структури, а другий -залежність різних форм вертикальної інтеграції від можливих шляхів вирішення проблеми координації в економічних системах. Теоретичні узагальнення дозволять визначитися, що найбільш прийнятними є положення інституційної теорії, ключовим принципом якої є економія трансакційних витрат, що пояснює не тільки сам факт існування фірм, але й численні окремі аспекти їх функціонування - фінансову структуру, форми управління, організацію трудового процесу та ін. У цілому, ці положення дозволяють розглядати вертикально інтегровану структуру як соціально-економічну базу структурних змін в господарському комплексі регіону та дають можливість відновити втрачені вертикальні та горизонтальні технологічні зв'язки між підприємствами господарського комплексу, а також посилити науково-методичне забезпечення організаційних змін.

Література

1. Пробоїв О. Стратегії вертикальної інтеграції як перспективний напрям розвитку підприємств / О. Пробоїв // Економіст. - 2004. - № 12. - С. 33-34.

2. Захарченко  В.  Ринкові  перетворення та формування  вертикальних корпоративних структур у промисловості України / В. Захарченко // Економіст. - 2003. - №11. - С. 50-53.

3. Матыцын А.К. Вертикальная интеграция: теория и практика / А.К. Матыцын. - М.: НОВЫЙ ВЕК, Институт микроэкономики, 2002. - 368 с.

4. Winter R.A. Vertical Control and Price Versus Nonprice Competition / Winter R.A. // Quarterly Journal of Economics. - 1993. - Vol. 58. - P. 61-76.

5. Spengler J. Vertical Integration and Anti-Trust Policy // Journal of Political Economy. - 1950. - Vol. 58. - P. 347­352.

6. Williamson O.E. Transaction Cost Economics and Evolving Science of Organization / Williamson O.E. // (Ed. A.Heertije) The Makers of Modern Economics, Edward Edgar. - 1995. - Vol. II. - P. 114-167.

7. Mann H. Mergers and the Market for Corporate Control / Mann H. // Journal of Political Economy. - 1965. - Vol. 73. - P. 110-120.

8. Marvel H.P. The Political Economy of RPM / Marvel H.P., McCafferty S. // Journal of Political Economy. - 1986. -Vol. 94. - P. 1074-1095.

9. Rey P. The Logic of Vertical Restraints / Rey P., TiroleJ. // American Economic Review. - 1986. - Vol. 76. - P.

921-939.

10. Alchian A. Production, Information Costs and Economic Organization / Alchian A., Demsetz H. //American Economic Review. - 1972. - Vol. 62. - P. 777-795.

11. Innes R. Strategic Buyers and Exclusionary Contracts / Innes R., Sexton R. // American Economic Review. -

1994. - Vol. 84. - P. 566-584.

12. Rey P., Stiglitz J. The Role of Exclusive Territories in Producers Competition // The Rand Journal of Economics. -

1995. - Vol. 26 - P. 431-451.

13. Vickers J. Delegation and the Theory of the Finn / Vickers J. // The Economic Journal, Economic Conference Supplement. - 1985. - Vol. 95. - P. 138-147.

14. Agion P. Contracts as a Barrier to Entry / Agion P., Bolton P. // American Economic Review. - 1987. - Vol. 77. - P. 388­401.

15. Hart O. Vertical Integration and Market Foreclosure / Hart O., Tirole J. // Brooking Papers   of Economic Activity: Microeconomics. - 1990. - P. 205-286.

16. Salinger M. Vertical Mergers and Market Foreclosure / Salinger M. // Quarterly Journal of Economics. - 1988. -Vol. 77. - P. 345-356.

17. Stefanadis C. Downstream Vertical Foreclosure and Upstream Innovation / Stefanadis C. // Journal of Industrial Economics. - 1997. - Vol. 45. - P. 445-456.

18. Коуз Р.Г. Природа фирмы / Вехи экономической мысли. Теория фирмы / Р.Г. Коуз; ред. В.М. Гальперин - СПб.: Экономическая школа, 2000. - С.11-32.

19. Норт Д. Інститути, інституційна зміна та функціонування економіки / Д. Норт; пер. з англ. І. Дзюбенко. -К.: Основи, 2000. - 198 с.

20. Klein B. Vertical Integration, Appropriable Rents and Competitive Contracting Process / Klein B., Crawford R.A., Alchian A.A. // Journal of Law and Economics. - 1978. - Vol. 21. - P. 297-326.

21. Jensen M. Theory of the Firm: Managerial Behavior, Agency Costs and Ownership Structure / Jensen M., Meckling W. // Journal of Financial Economics. - 1976. - Vol. 3. - P. 305-60.

22. Grossman S.J. The Costs and Benefits of Ownership: A Theory of Vertical and Lateral Integration / Grossman S.J., Hart O.D. // Journal of Political Economy. - 1986. - Vol. 94. - P. 691-719.

23. Hart O.D. The Proper Scope of Government: Theory and Application to Prisons / Hart O.D., Shieifer A., Vishny R.W. // Quarterly Journal of Economics, CXII. - 1997. - р. 1127-1162.

24. Milgrom P. Bargaining Costs, Influence Costs and the Organization of Economic Activity. In: Perspectives on Positive Political Economy / Milgrom P., Roberts J. - Cambridge: Cambridge University Press, 1990. - Р. 57-89.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

І В Тяжкороб, В М Носач - Аналіз інвестиційних джерел забезпечення організаційних змін у хімічному комплексі регіону

І В Тяжкороб, В М Носач - Роль вертикальної інтеграції в організаційному забезпеченні змін у господарському комплексі регіону