К В безверхий - Роль селянських господарств в аграрному секторі економіки україни - страница 1

Страницы:
1  2 

УДК 338.436

К. В. Безверхий, аспірант кафедри обліку, аналізу та аудиту в АПК, ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана», головний бухгалтер ТОВ «Паріс-Мережі», м. Київ

РОЛЬ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

АНОТАЦІЯ. У статті з'ясовано роль селянських господарств в аграрно­му секторі економіки України. Подано характеристику особистих селян­ських господарств України за окремими показниками.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: особисті селянські господарства, селянські (фермерсь­кі) господарства, аграрний сектор, економіка АПК, сільськогосподарські підприємства, ресурси.

АННОТАЦИЯ. В статье выяснено роль крестьянских хозяйств в аграр­ном секторе экономики Украины. Охарактеризовано личные крестьянс­кие хозяйства Украини за определенными показателями.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА: личные крестьянские хазяйства, крестьянские (фер­мерские) хазяйства, аграрный сектор, экономика АПК, сельскохозяйствен­ные предприятия, ресурсы.

ABSTRACT. The article clarified the role of farms in the agrarian sector of Ukraine. Characterized by private farms of Ukraine for certain indicators.

KEY WORDS: farming, peasant (farmer's) economy, agriculture, agricultural economics, agricultural enterprises, resources.

Реформування агропромислового комплексу в Україні передбачає необхідну перебудову та техніко-технологічне переоснащення сіль­ськогосподарського господарства, розвиток кооперації й інтеграції, запровадження різноманітних організаційно-правових форм господа­рювання, що засновані на засадах економічної незалежності та при­ватної власності. Однією з таких організаційно-виробничих форм є селянське господарство. Вищенаведена форма викликала у селянина підприємницький інтерес, ініциативу, соціальну активність.

У період світової фінансової кризи високотоварного виробни­цтва зв'язок між суспільними й особистими селянськими госпо­дарствами наповнюється новим економічним змістом, який набу­ває форми взаємодії, при якій особисте селянське господарство через цілу низку причинно-наслідкових зв' язків не може існува­ти, щоб забезпечити всі потреби родини, без сприяння з боку сільськогосподарських підприємств, які мають високотехнічні та високотехнологічні ресурси. Сільськогосподарські підприємства через важке фінансове становище найчастіше не можуть забезпе­чити умов для відтворення робочої сили (висококваліфікованих кадрів) без особистих селянських господарств.

Унаслідок економічної кризи більшість сільських жителів втра­тили робочі місця в сільськогосподарських та несільськогосподар-ських підприємствах, тому особисте селянське господарство стало основою формування рівня життя більшості сільських сімей.

Роль селянських господарств в аграрному секторі економіки України як предмет дослідження знаходились у полі наукових інте­ресів багатьох учених-дослідників, зокрема в працях В. Г. Андрій-чука, Ю. С. Баландіна, І. Ф. Баланюка, П. С. Березівського, Л. М. Гут-ко, В. С. Дієсперова, М. В. Додонової, В. К. Збарського, Ф. В. Зі­нов'єва, З. І. Калугіної, О. В. Клочковського, М. Г. Лобаса, П. М. Ма­каренко, Н. П. Макарова, М. Й. Маліка, Л. Ю. Мельника, Л. І. Ми-хайлової, Л. В. Никифорова, Д. К. Прейгера, П. Т. Саблука, М. І. Ту-ган-Барановського, О. В. Чаянова, Л. О. Шепотько, Г. І. Шмельова, О. М. Шпичака, М. Г. Шульського та ін. Це цілком зрозуміло, оскіль­ки селянські господарства в аграрному секторі економіки відіграють значну роль у цілому в економіці України. Тому питання визначен­ня ролі селянських господарств в аграрному секторі економіки України є актуальним.

Тому метою дослідження є спроба з' ясувати роль селянських господарств в аграрному секторі економіки України.

Розглянемо історію виникнення селянських господарств в Ук­раїні. В 1991 р. на законодавчому рівні було вперше визначено по­няття «селянське (фермерське) господарство» в Законі України «Про селянське (фермерське) господарство» [1]. Цей закон був спрямований на створення умов для розвитку селянських (фермер­ських) господарств, виробництва в них товарної сільськогосподар­ської продукції, забезпечення раціонального використання і збере­ження переданих і наданих їм земель, соціального та правового захисту цих господарств. Згідно п.1 ст.2 цього закону поняття «се­лянське (фермерське) господарство» визначалося як форма підпри­ємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товар­ну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією [1]. Тобто діяльність селянського (фермерського) гос­подарства як форми підприємництва направлена на отримання при­бутку. Поряд з такою формою господарювання було поширено осо­бисте підсобне господарство, яке в першу чергу було направлено на забезпечення власних потреб господарства. З прийняттям у 2003 р. Закону України «Про фермерське господарство», в якому визнача­ється поняття «фермерське господарство» як форма підприємниць­кої діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, за­йматися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибуткуна земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського гос­подарства [2], відповідно до закону втрачає дію Закон України «Про селянське (фермерське) господарство». Разом з тим, за своєю сутні­стю поняття «селянське (фермерське) господарство» та «фермерсь­ке господарство» як форми підприємництва є тотожними. Пристав­ка «селянське» зникає із вищенаведеного закону та знаходить своє відображення з прийняттям у 2003 р. Закону України «Про особисте селянське господарство». Термін «особисте селянське господарст­во» позначає господарську діяльність, яка проводиться без створен­ня юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно про­живають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробни­цтва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реа­лізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільсь­кого зеленого туризму [3]. Вищенаведений термін є тотожним до поняття «особисте підсобне господарство», що підтверджує лист Державного комітету України по земельних ресурсах [4]. Необхідно зауважити, що на сьогодні в чинному законодавстві України немає чіткого визначення поняття «селянське господарство», а є тільки чіт­ке тлумачення терміну «особисте селянське господарство».

Досить яскраво наводить приклад ефективності селянських (під­собних) господарств за радянських часів Ю. Губені та Л. Балаш: «Тому в період підготовки та ухвалення Продовольчої програми ча­стіше почали згадувати особисті підсобні господарства. З' явилися навіть наукові дослідження, які підтверджували страхітливе для ча­сів партійного диктату припущення: виявляється, результативність та ефективність діяльності підсобників були значно вищими, ніж у соціалістичних господарствах. Цифри заворожували: 1988 року урожайність зернових у суспільному секторі становила 14,2 ц/га, а в підсобних господарствах — 33,4 ц/га, врожайність картоплі відпо­відно 97 і 107 ц/га, а винограду — аж 55 і 111 ц/га!» [5].

На ефективність особистого селянського господарства вказують також колектив вітчизняних авторів Л. Молдаван, О. Бородіна, В. Юрчишин, Б. Пасхавер, І. Прокопа, О. Шубравська, Т. Осташко: «ННЦ «Інститут аграрної економіки» надав учасникам Всеукраїн­ського конгресу вчених-аграріїв дані, згідно з якими в середньому за показниками 2006 року валовий дохід на 100 га сільськогоспо­дарських угідь у підприємствах був нижчий порівняно з фермерсь­кими господарствами на 27 %, з особистими селянськими господар­ствами — майже в шість разів, у т. ч. прибуток у такому ж вимірі — нижчий відповідно в 4,6 і 2,9 разу. Залежно від більш чи меншсприятливих кліматичних та інших умов ці показники по роках змі­нюються, але основні тенденції залишаються» [6].

Виділяють чотири основні функції особистих селянських гос­подарств у ринковій економіці: постачальницьку, виробничу, по­середницьку, споживчу. Постачальницька функція полягає в то­му, що особисті селянські господарства постачають на ринок працю, капітал та інші виробничі ресурси, одержуючи за це від­повідну плату; виробнича — у виробництві господарствами гото­вої продукції та послуг і забезпеченні ними ринку покупців; по­середницька — у забезпеченні зв'язку між виробництвом і споживанням. Класифікація особистих селянських господарств за видами та чинники впливу на їх розвиток наведено на рис. 1.

Чинники впливу:

демографічні

економічні

політичні

культурні

соціальні

екологічні

Особисті селянські господарства

Класифікація за:

метою діяльності

багатогалузеве споживче господарство

товарно-споживче господарство

товарне багатогалузеве

сільські

міські

розміром земельної ділянки

розвинені

середні

дрібні

складом та кількістю членів сім'ї

Місцем розташування земельної ділянки

прості

h>J розширені

складні

Рис. 1. Класифікація особистих селянських господарств за видами та чинники впливу на їх розвиток [7, с. 6].

Визначаючи роль селянських господарств в аграрному сек­торі економіки України, нами пропонується надати характери­стику особистих селянських господарств України за період 2006—2010 р. у табл. 1.а

Н S3

І о

І Ы ! <

! с і — is а

і ы

Он

і о

о о

о а

О Q

£ и

а §

В! И X

ч к

З

В!

о -є

о

і 2

: о ! я

> З , 'З

: о і с

5 о

,01 Е

^> ^ 2 сп

о

о сч

ON

о о

CN

00

о о сч

г­о о

40

40 40

Ґ-

сп

00

ґ-7

00

ґ~ ґ-7 ґ~

I

О сп

40 сп

Ґ^7

сл 40 сп

00

сп

41D

ст7

00

00

ґ~

І

. « W

- £ .5

в § °

и 2 Go

о 3 ер     я н л

^ а ^ 2 §

I

чо чо

00

«Л

чо

^0

СП

чо чо

Сґ

к

СО

о л

СО

о

м    й ^

л «  и ^

о s

-

S

о =

"«5

О

ґ~

40

40 Ґ~ 40

С, Ґ^"

410

Ґ^ 00

ґ~

00

СП 00

Ґ^7

40 00

40

СП 00

I

о

S3

ID

ID о О В

, о са о

I

00

ґ~

00

410

^0

40

cn

40 О СП

I

о

^

о и о и л о

к

о о

S

о о

ID О

о о

и о

ОХ

Ґ^7

«Л

I

40 С,

о" I

ґ~

Ґ^ сп

С0

Ґ~

410

с-3 О

ґ~

40

ґ~

410

ґ~

^1

Ґ^" 00 СП

CO

я

40 00

ґ-7 «Л

40

I

«Л

40

00

ґ-7 о оо

СН3

410 Ґ~

сл

Ч о -

-J

S

ч

о

и S

00 .-н

ґ-7 оо

I I

00 СП

Ґ^7 Ґ^7

410

оо а\

410

410 «Л «Л О <N ГЧ СП

00

«Л

о

СП СП

я

ID

о

о Ср

'О И

Я

<N Ґ~ ГЧ СП

00

«Л о

'ср о и

СП

СП

К Я

о

+

+

+

+

о с

а

Щодо обсягів виробництва товарної сільськогосподарської продукції селянськими особистими господарствами необхідно за­значити такі дані: «...від 30 до 90 відсотків сільськогосподарсь­кої продукції нині виробляють саме селянські господарства» [5].

Інша думка стосовно обсягів виробництва селянських гос­подарств наступна: «Обробляючи порівняно з підприємствами менше сільськогосподарських угідь, ці господарства без дер­жавної фінансової, правової й інших форм підтримки вироб­ляють понад 50 % (в окремі роки виробляли дві третини) вало­вої продукції сільського господарства. Приблизно чверть із них уже реалізують продукцію на суму, яка за мірками США є нижньою межею ідентифікації фермерських господарств (по­над 1000 дол.)» [6].

Виходячи з наявних ресурсів, громадяни, які працюють в осо­бистих селянських господарствах, створюють екологічно чисту сільськогосподарську товарну продукцію. Переважаюча ручна праця дає змогу особистим селянським господарствам бути менш залежними від подорожчання енергоносіїв та інших матеріально-технічних ресурсів.

Підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що живучість і вітчизняний феномен ведення особистих селянських господарств за будь-яких умов (передбачуваних і не прогнозованих) ще не до кінця вивчені вченими-науковцями. А їх сутність, суспільна роль і значення в різних сферах суспільного буття не повністю усві­домлено керівництвом держави.

Література

1. Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» від 20.12.1991 № 2009-ХІІ [Електронний ресурс]. — Режим доступу до ре­сурсу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2009-12&p=-1295530671558467.

2. Закон України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV [Електронний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу: http://zakon1.-rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=973-15&p=1296159669788053.

3. Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15.05.2003 № 742-PV [Електронний ресурс]. — Режим доступу до ре­сурсу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=742-15.

4. Лист Державного комітету України по земельних ресурсах від 05.04.2002 р. N 14-22-4/2080 [Електронний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу: http://www.uapravo.net/data/base44/ukr44820.htm.

5. Губені Ю. Особисті селянські господарства: qwo wadis? / Ю. Гу-бені, Л. Балаш // [Електронний ресурс]. — Режим доступу до ресурсу: http://www.gazeta.lviv.ua/articles/2007/07/10/24675.

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

К В Безверхий - Внутрішньогосподарський контроль непрямих витрат промислових підприємств

К В Безверхий - Дотація як ефективна форма державної аграрної політики щодо розвитку селянських

К В Безверхий - Організація обліку придбання інформаційно-правових систем та витрат на їх обслуговування

К В безверхий - Роль селянських господарств в аграрному секторі економіки україни

К В Безверхий - Ще раз про тлумачення сутності понять затрати і витрати витрати виробництва та виробнича собівартість