Т В Якимчук - Соціально-економічна ефективність підприємства та її значення в сучасних умовах - страница 1

Страницы:
1  2 

ВІСНИК ЖДТУ № 2 (56)

Економічні науки

УДК 330.131.5:364.46

Якимчук Т.В., аспір.,

Житомирський державний технологічний університет

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Проаналізовано та узагальнено сутність соціально-економічної ефективності підприємства, існуючих концептуальних підходів встановлення соціально-економічної справедливості, а також визначено її значення в сучасних умовах

Постановка проблеми. Питання розвитку та економічного зростання українських підприємств визнається сьогодні невід'ємною частиною усього процесу сприяння зростанню економічного розвитку та максимального використання потенціалу країни для підвищення рівня її конкурентоспроможності у очах світової спільноти. Відтак, розвиток загального механізму ефективного росту економіки в цілому безпосередньо залежатиме від динаміки та рівня ефективності кожного окремого підприємства як елементу сприяння досягнення домінуючих позицій.

Тому, основним завданням, яке потребує негайного вирішення, є підвищення рівня ефективності діяльності підприємств.

На сьогоднішній день немає єдиної думки щодо визначень економічної, соціальної та соціально-економічної ефективності підприємства. Вірно визначений показник соціально-економічної ефективності - це один із головних критеріїв подальшого існування та розвитку підприємства. Саме тому, дана тема є актуальною та потребує детального вивчення та аналізу.

Найбільш актуальною проблемою сьогодення є проблема підвищення ефективності підприємств. Питання теорії й методології оцінки ефективності були і є в цей час предметом дослідження як закордонних, так і вітчизняних учених. Зокрема, поняття ефективності розглядали в різний час за рубежем В. Паретто, Й. Шумпетр, П. Друкер, М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі, К. Маркс, І. Бентам, Дж. Роулз та інші.

Актуальним економічним проблемам визначення суті соціально-економічної ефективності підприємств присвячені наукові розробки таких українських науковців як М.В. Афанасьєв, В.В. Іванієнко, Н.П. Іващенко, В.В. Ковальов, О.Н. Волкова, В.І. Лямець, А.Д. Тевящев, О.С. Іванілов, Л.Г. Мельник, О.І. Карінцева, Ю.П. Сурмін, А.В. Шегда, В.П. Мікловда, Л.І. Федулова та багато інших.

Проте, слід зазначити, що незважаючи на підвищену увагу до проблеми визначення ефективності (як соціальної так і економічної) на всіх рівнях народного господарства, в економічній літературі немає чіткого трактування сутності ефективності, економічної ефективності, соціальної та соціально-економічної ефективності. Відсутня докладна класифікація характеристик і критеріїв ефективності, змішуються поняття ефекту і ефективності.

Не менш важливою проблемою є встановлення компромісу між рівнем економічної та соціальної ефективності. На сьогодні є декілька підходів, але жоден з них не є ідеальним, що сприяє подальшому розвитку науки в даній сфері.

Таким чином, наукова проблема соціально-економічної ефективності залишається відкритою і потребує подальших досліджень.

Мета дослідження. Проаналізувати та узагальнити сутність соціально-економічної ефективності підприємства, існуючих концептуальних підходів встановлення соціально-економічної справедливості, а також визначити її значення в сучасних умовах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Основу сучасних економічних досліджень ефективності складає найперше визначення поняття ''ефективність", сформульоване представниками неокласичної школи політекономії (В. Паретто, Й. Шумпетром) в кінці ХІХ ст. За їх думкою, під ефективністю розуміється відношення витрат і результатів. Даний аспект ефективності передбачає розгляд діяльності підприємства як діючого суб'єкта, що намагається максимізувати прибуток.

Друкер П. вважає, що ефективність є наслідком правильності певних процесів, виконання функцій, завдань, досягнення цілей. Інші зарубіжні автори, а саме: М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоурі вважають, що ефективність характеризується співвідношенням між обсягом виробництва продукції і необхідними для її виготовлення ресурсами, тобто визначається як внутрішній параметр функціонування підприємства, віддзеркалюючи ефективність використання ресурсів [3].

Вивченням питання співвідношення економічної та соціальної ефективності займались такі вчені як: К. Маркс (у праці "Критика Готської програми", де він дійшов висновку, що кожний клас оцінює поняття справедливості по-своєму); І. Бентам (пояснив власне бачення функції суспільного добробуту, яка представляє рівень суспільного добробуту як суму індивідуальних функцій корисності); Дж. Роулз (висловив своє бачення функції добробуту - зростання суспільного добробуту залежить від зростання добробуту індивіда з найнижчим його рівнем); П. Самуельсон (вважав, що функція суспільного добробуту індивідуалістична і відображає індивідуальні уподобання і відповідні рівні корисності окремих індивідів відносно певних наборів споживчих благ) [8, с.345-349].

Думку представників неокласичної школи політекономії підтримує більшість сучасних науковців (Афанасьєв М.В., Іванієнко В.В., Іващенко Н.П., Ковальов В.В., Волкова О.Н., Лямець В.І., Тевящев А.Д., Іванілов О.С. ),вони розуміють цю категорію як відношення ефекту (результату) до витрат або ресурсів, що були витрачені на його отримання. Тобто критерії ефективності формуються на основі витратного (спожиті ресурси) і ресурсного (застосовані ресурси) підходів. Витратний підхід відображає ефект, одержаний з кожної одиниці сукупних витрат або окремо витрат живої або упредметненої праці. Ресурсний підхід покликаний характеризувати ефективність використання ресурсів: трудових, матеріальних, фінансових. Однак, як відзначають Ковальов В.В., Волкова О.М., незважаючи на те, що розходження між категоріями "ресурси" та "витрати" очевидне, очевидність має лише приблизний характер [6, с. 275].

Мельник Л.Г., Карінцева О.І. вважають, що ефективність розкриває характер причинно-наслідкових зв'язків. Вона показує не сам результат, а те, якою ціною він був досягнутий. Тому ефективність найчастіше характеризується відносними показниками на основі двох груп характеристик (параметрів) - результату і витрат, але не виключає використання в системі показників ефективності і абсолютних значень вихідних параметрів [9, с. 245].

З інших позицій розглядає ефективність Сурмі Ю.П. [13, с. 354]: як її критерій він визначає досягнення встановлених системою цілей. Функція досягнення мети має важливе значення при визначенні економічної ефективності; вона не суперечить витратному (ресурсному) підходу до визначення ефективності, має більш складний характер, і відповідно, іншу методику розрахунку.

На думку Шегди А.В. ефективність підприємства являє собою комплексну оцінку кінцевих результатів використання основних і оборотних засобів, трудових і фінансових ресурсів та нематеріальних активів за певний період часу [16, с. 514].

З інших позицій розглядає ефективність Мікловда В.П. [10, с. 37]: при визначенні ефективності Мікловда В.П. має на меті не просто виявлення того, наскільки раціонально підприємства використовують ресурси і забезпечують собі можливості подальшого розвитку, але і те, яке значення має їх діяльність для галузі загалом.

Федулова Л.І. розуміє ефективність як оптимальне співвідношення задоволеності потреб певних груп. Така задоволеність залежить від ступеня реалізації інтересів

© Якимчук Т.В., 2011учасників у процесі функціонування підприємства. Узгодження інтересів та формування на їх основі комплексу цілей підприємства є у цьому підході головним завданням управління [14, с. 388].

Викладення основного матеріалу дослідження. Теорія ефективності розмежовує поняття ефекту й ефективності, розуміючи під першим результат заходу, а під другим -співвідношення ефекту і витрат, що його викликали.

Ефект (від лат. еГГесШБ - виконання, дія) означає результат, наслідок певних причин, дій. Ефект може вимірюватися в матеріальному, соціальному, грошовому вираженнях. Зокрема, ефект може оцінюватися обсягом додатково виробленої чи спожитої продукції (тобто штуками, кубічними або квадратними метрами, тоннами тощо), показниками поліпшення здоров'я населення (наприклад, зниженням захворюваності або смертності, виробничого травматизму, підвищенням середньої тривалості життя) тощо. У тому випадку коли зазначені результати отримують грошову оцінку, говорять про економічний ефект.

Економічний ефект - виражений у вартісній (грошової) формі результат будь-яких дій (зокрема, зазначених вище господарських заходів).

У тому випадку, якщо згадані результати впливають не тільки на суто виробничу сферу, але й обумовлюють зміни, пов'язані з впливом на здоров'я або умови життєдіяльності людини, прийнято говорити про соціально-економічний ефект. Якщо ці зміни стосуються природоохоронної сфери, використовують вираз "еколого-економічний ефект"[12].

Врахувавши думку вчених, яку розглядали в аналізі досліджень, можемо сказати, що поняття "ефективність" має різні підходи щодо її визначення. Переважає точка зору, згідно з якою ефективність - це відношення результатів до витрат (ресурсів), тобто так зване "традиційне" визначення.

Ефективність функціонування підприємства є комплексною характеристикою існування соціально-економічної системи. Для її визначення варто застосовувати комплексний підхід, який включає сукупність критеріїв оцінки ефективності функціонування підприємства: результативність його витрат, цільову результативність та конкурентоспроможність.

Е. Росс, поняття економічної ефективності розглядає не тільки у контексті загальної економічної теорії та мікроекономічних ринкових систем, але також як об'єкт досліджень у теорії управління господарськими системами і одне з ключових понять таких економічних дисциплін, як корпоративне управління та операційний менеджмент. У менеджменті поняття економічної ефективності має суто прикладний характер і найчастіше пов'язується з концепцією майбутніх грошових потоків і їх дисконтуванням до теперішньої вартості. Іншими словами, будь-яку компанію розглядають як актив, здатний генерувати грошові потоки.

Але, оскільки грошові потоки у майбутньому неможливо точно виміряти, ця концепція останнім часом зазнає дедалі більшої критики. Спадкоємницею концепції грошових потоків є концепція так званого "ланцюга ефективності". Ця теорія є своєрідним продовженням ідеї Портера про ланцюг доданої вартості, але, на відміну від нього, також охоплює витрати. Обґрунтуванням цього підходу є те, що кожен результат має свою першопричину, пізнання якої, дає змогу впливати на майбутній результат. Як наслідок, результати діяльності будь-якої компанії породжуються відповідними бізнес-процесами, тобто її повсякденною діяльністю [2].

Економічна ефективність - це показник, який співвідносить здобутий результат з поточними затратами, що зумовили цей ефект, чи використаними економічними ресурсами. Тобто результат зіставляється або зі спожитими ресурсами (поточними витратами за певний період), або із застосованими ресурсами (сукупністю живої та уречевленої праці), які брали участь у виробництві товарів (послуг) за цей період. Відповідно розрізняють затратний і ресурсний підходи до визначення ефективності [1, с. 29].

Методичні підходи щодо визначення економічної ефективності залежать від діючої економічної моделі функціонування підприємства - ресурсної чи витратної, і засновуються на співвідношеннях отриманого ефекту як остаточного результату з ресурсами або витратами на досягнення цього ефекту. До ресурсів та пов'язаних з ними витрат, відносять матеріальні, трудові, фінансові, інформаційні, а також підприємницьку здатність як особливий вид ресурсів, характерний для системи економічних відносин [4].

Побудова показників ефективності підприємництва базується на методологічних принципах, зокрема:

• забезпечення комплексного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

• відображення ефективності використання та взаємозв'язку всіх елементів ресурсного потенціалу;

• можливості застосування показників ефективності з метою управління окремими ланками виробничого процесу.

Система показників ефективності господарсько-фінансової діяльності містить такі групи:

1) показники ефективності використання основних засобів;

2) показники ефективності використання оборотних засобів;

3) показники ефективності використання праці (трудових ресурсів);

4) показники ефективності інвестицій;

5) узагальнюючі показники ефективності виробничого процесу тощо [7].

Формування системи показників ефективності для підприємства має:

• створювати передумови для виявлення резервів росту ефективності;

• відображати витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві;

• стимулювати використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

• виконувати критеріальну функцію [4]. Формування    системи    показників    для оцінки

ефективності виробничо-господарської діяльності здійснюється насамперед залежно від її спрямованості. Формуючи систему показників, що слугувала б повній аналітичній оцінці ефективності виробничо-господарської діяльності, треба враховувати значущість високого рівня використання трудових і матеріальних ресурсів для досягнення найкращих результатів господарювання. За цієї умови сукупність вимірників ефективності виробничо-господарської діяльності об'єднують у дві групи: перша -узагальнюючі показники підприємництва; друга -показники використання ресурсів [7].

На думку С.Ф. Покропивного [11, с. 451] економічну ефективність відображають через різні вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва на підприємстві чи в іншій інтеграційній виробничій структурі. До таких показників належать: обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції; величина одержаного прибутку, рентабельність виробництва (виробів); економія тих чи інших видів ресурсів (матеріальних, трудових) або загальна економія від зниження собівартості продукції; продуктивність праці тощо.

Показники прибутковості (рентабельності) забезпечують вивчення ефективності діяльності підприємства за співвідношенням ефекту (прибутку) і вартості витрачених ресурсів, а також доходів, отриманих у результаті їх використання.

Для оцінки ефективності формування поточних витрат підприємства доцільно використовувати показники валової, операційної, звичайної і загальногосподарської рентабельності.

Валова рентабельність характеризує ефективність роботи структурних підрозділів підприємства за центрами витрат і центрами відповідальності, де відбувається формування змінних витрат, безпосередньо пов'язаних з виготовленням продукції та загальновиробничим управлінням, а також визначення виробничої собівартості. Показник дає змогу визначити скільки копійок валового прибутку, який створюється в процесі реалізації продукції, формує 1 грн. витрат виробничої собівартості.

Рентабельність операційної діяльності - свідчить про ефективність операційних витрат, пов'язаних з формуванням виробничої собівартості,

загальногосподарським управлінням і збутовою діяльністю та іншими операційними витратами. Ці витрати безпосередньо беруть участь у виготовленні та реалізаціїпродукції і створюють прибуток від операційної діяльності, а показник рентабельності показує суму прибутку, одержану в розрахунку на 1 грн. цих витрат.

Рентабельність звичайної діяльності дозволяє вивчити привабливість підприємства за визначеними умовами господарювання відповідно до діючих положень внутрішніх і зовнішніх нормативних документів та з урахуванням всіх видів витрат, які виникають на підприємстві, і які можливо передбачити. В даному випадку показник рентабельності узагальнює і дає якісну оцінку рівня формування прибутку від усіх витрат, які можливо передбачити на підприємстві з розрахунку створеного фінансового результату на 1 грн. звичайних витрат, за участю яких безпосередньо здійснюється господарська діяльність.

Рентабельність господарської діяльності узагальнює рівень ефективності всіх поточних витрат, які можливо передбачити (звичайних), а також випадкових (надзвичайних), що виникають у процесі господарювання. Сума цих витрат безпосередньо впливає на загальний фінансовий результат і рівень ефективності господарської діяльності.

Водночас у створеному фінансовому результаті фокусуються інтереси власника і держави, які зацікавлені в тому, щоб прибуток був значним і постійно зростав, але сперечаються за співвідношення у його розподілі. При цьому прибуток, що залишається після сплати податків, надходить у повне, нічим не регламентоване для підприємства користування. Виходячи з цього, доцільно розраховувати два показники рентабельності господарської діяльності: для оцінки загальної ефективності підприємства та його ефективності для власників.

За допомогою першого показника держава буде оцінювати можливість здійснення підприємництва за відповідним видом економічної діяльності, а за другим показником власники будуть визначати доцільність господарювання та його інвестування. Показники рентабельності господарської діяльності від усіх поточних витрат пропонується визначати за відношенням створеного і чистого прибутку до витрат, які характеризують усі використані ресурси підприємства. За показником рентабельності створеного прибутку можливо характеризувати доцільність господарювання на території України, а за чистим прибутком - привабливість підприємництва для власників. При цьому методологічно правильним було б визначення створеного прибутку з усіма видами податкових платежів, а чистого прибутку -за їх вирахуванням [5, с. 262].

Оцінку ефективності інвестування коштів у господарську діяльність підприємств пропонується здійснювати за допомогою показників рентабельності активів, власного капіталу (чистих активів) і статутного капіталу. Водночас, показники рентабельності досліджуються за розрахунком прибутку, створеного в процесі господарської діяльності і прибутку, що залишається власникам (чистого прибутку).

Показник рентабельності активів використовується якщо досліджується ефективність постійних довгострокових вкладень усіх інвесторів для забезпечення господарської діяльності підприємства. Він характеризує загальну ефективність підприємництва відносно активів, відображених у балансі.

Рентабельність активів дозволяє провести порівняння прибутковості різних підприємств. Назва цього показника говорить сама за себе: він вимірює, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства, незалежно від того чи є вони власністю цього підприємства, чи одержані в борг. Такий підхід дозволяє порівнювати прибутковість підприємств з різною структурою активів і визначити, хто ж, врешті-решт, має найкращу рентабельність.

Показники рентабельності власного капіталу (чистих активів) і статутного капіталу показують загальну ефективність підприємницької діяльності відносно власних вкладень засновників підприємства при його створенні та реінвестуванні прибутку. Вони є універсальною характеристикою привабливості і вигідності інвестування для фактичних та потенційних власників, а також оцінкою вміння господарюючих суб'єктів користуватися ринком фінансових ресурсів [15, с. 412].

Для управління ефективністю надходження грошових потоків підприємства від підприємницької діяльності необхідно використовувати показники рентабельності чистого доходу.

Ці показники дозволяють оцінити рівень прибутковості виручки, що надходить на підприємство від реалізації об'єктів підприємницької діяльності та здійснення фінансових, інвестиційних і надзвичайних операцій. Запропоновані показники рентабельності показують, скільки з 1 грн. чистого доходу на підприємство надходить відповідно валового, операційного, звичайного, загального та чистого прибутку. Зростання цих показників може бути наслідком двох факторів. По-перше, це свідчить про зменшення витрат на одиницю доходу або цін придбаних ресурсів. По-друге, це може бути результатом зростання цін на продані товари, продукцію, роботи, послуги та види діяльності. Показники рентабельності чистого доходу характеризують рівень ефективності господарювання відповідно за показниками: валового прибутку - результати роботи структурних підрозділів, які формують виробничі витрати; операційного прибутку - використання ресурсів у процесі виробництва, управління і збуту об'єктів операційної діяльності; прибутку від звичайної діяльності - формування звичайних (передбачуваних доходів); створеного (загального) прибутку - всіх господарських операцій, які передбачаються в процесі діяльності; чистого прибутку - з урахуванням податкової системи і податкової політики держави щодо розподілу фінансового результату.

Основна мета аналізу показників рентабельності - це оцінка, моделювання і прогнозування оптимального співвідношення між споживчою вартістю (чистим доходом), одержаною від об'єкта витрат, і витратами на її формування [15, с. 476].

На макроекономічному рівні економічну ефективність розглядають як результативність економічної системи, що виражається відношенням корисних кінцевих результатів її функціонування до витрачених ресурсів. Інтегральний показник ефективності, який формується на різних рівнях економічної системи, є підсумковою характеристикою функціонування національної економіки. З чого випливає, що економічна ефективність - це відношення проведеного продукту (ВВП) до витрат (праця, капітал, земля) мінус одиниця. До того ж, можна окремо оцінювати ефективність капіталу, ефективність праці та ефективність землі (надр) [2].

Економічна ефективність характеризує підприємство, як успішну складову економіки держави та джерела доходу його власників. Економічну ефективність підприємства доцільно визначати показниками рентабельності (відношенням вкладених у економічну діяльність ресурсів до одержаного результату в грошовому виразі), на снові поточних ринкових цін, реальної поточної вартості ресурсів. Показники рентабельності є універсальними, тобто єдиними для всіх видів економічної діяльності, незалежно від галузевої приналежності чи категорії підприємства.

На рис. 1. запропоновано удосконалену систему показників визначення економічної ефективності.

Економічна ефективність завжди має бути пов'язана з соціальною ефективністю, оскільки вона не може самостійно існувати без персоналу підприємства. Від якості, ступеню розвитку персоналу залежить рівень економічної ефективності підприємства. З іншої сторони, від рівня розвитку економічної ефективності залежить рівень і якість життя персоналу. Людина вже сьогодні є не лише "фактором виробництва", але і стратегічною ціллю виробництва і основою ефективної діяльності підприємства.

ПІДПРИЄМСТВО

Ресурси та витрати необхідні для здійснення господарської діяльності

матеріальні

трудові фінансові інформаційні

підприємницька здібність

- створює передумови для виявлення резервів росту ефективності;

- відображає витрати всіх видів ресурсів, що споживаються на підприємстві

- стимулює використання всіх резервів, наявних на підприємстві;

- виконує критеріальну функцію;

- інформує всі ланки управлінської ієрархії стосовно ефективності

Показники використання витрат

Показники використання інвестицій

- загальна рентабельність підприємства (можливість господарювання на території України);

- рентабельність для власників підприємства (привабливість підприємства для власників)

I

- ресурсомісткість;

- ресурсовіддача;

- продуктивність праці;

- фондовіддача (за обсягом продукції та прибутку);

- матеріаломісткість продукції;

- зарплатомісткість продукції;

- витрати на одиницю товарної продукції

- рентабельність активів (можливість порівняння прибутковості підприємств з різною структурою активів);

- рентабельність власного капіталу,

- рентабельність статутного капіталу (характеристика привабливості і вигідності інвестування для фактичних та потенційних власників)

Аналіз значення показників та їх динаміки

Визначення економічної ефективності

Ознаки економічно ефективного підприємства

Жоден не може досягти на виході підприємства не втративши на вході

Більший результат може бути отриманий лише за рахунок збільшення кількості вхідних ресурсів

Виробництво ведеться за найнижчої можливої вартості за отриману одиницю

Рис. 1. Система визначення економічної ефективності (розроблено автором на основі [3; 12; 2; 4; 7; 11, с .451; 5, с. 262; 15, с. 412-476])

Соціальна ефективність полягає у скороченні тривалості робочого тижня, збільшенні кількості нових робочих місць і рівня зайнято ті людей, поліпшенні умов праці та побуту, стану довкілля, безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, а й негативними (безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників) [11, с. 452].

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Т В Якимчук - Соціально-економічна ефективність підприємства та її значення в сучасних умовах

Т В Якимчук - Питання регулювання інвестиційної діяльності напідприємствах україни

Т В Якимчук - Роль інвестиційної стратегії в діяльності підприємства

Т В Якимчук - Роль інвестиційної стратегії в діяльності підприємства role of investment strategy in activity of enterprise

Т В Якимчук - Інвестиційної діяльності на підприємствах україни