Г Леонтіиович - 34 наукові праці науково-методичний журнал - страница 1

Страницы:
1  2 

Наукові

праці

Зпдаетомї з грудня 20СИ року

Науково-мегодичний журнал

Серія

«СОЦІОЛОГІЯ»

Випуск 144, 2011 Том 156

Постановою Президії ВАК України від 26 травня 2010 року № 1-05/4 цей журнал включено до переліку № 80 наукових фахових видань з соціологічних наук, у яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук.

(Бюлетень ВАК України. - 2010. ~Ni6)

Засновник видання -Національний університет «Кисво-Могилянська академія».

Видання засноване у 2001 р. СвідоцтвоКВ№58І7 від 30.01.2002 р.

Перереєстрація;

Засновник видання -Миколаївський державний гуманітарний університет ім 1 Іетра Могили Свідоцтво KB № 9506 • від 14 01.2005 р.

Перереєстрація:

Засновник видання -Чорноморський державний університет ім. Петра Могили Свідоцтво KB № 15281-3853ПР від 10.04.2009 р

Рекомендовано до друку рішенням вченої ради Чорноморського державного університету ім. Петра Могили (протокол № 5 від 16 12 2010 р.)

РЕДАКЦІЙПО-ВИДАВНИЧА РАДА:

Клименко Леонід Пявлогшч

Мещанінов Олександр Павлович

Бягмет Михайло Олександрович

Горлачук Валерій Васильович Грабіж Наум Харитоновмч

Дубова Олена Анатоліївна нлнм«нко Леонід Павлович

Мещанінов Олександр Павлович Михальченки Микола і антів ич

Науменко Анатолій Максимович Пронкевнч Олександр Вікторович

Тригуб Петро Микитович Фісук Микола Тихонович

Андрее Вячеслав Іванович голова редакшино-видавничої ради, головний редактор, доктор технічних наук, професор. Заслужений діяч науки і техніки, ректор Чорноморського державного університету імені Питра Могили,

заступник голови редакшйно-видавннчої ради, заступник головного редактора, доктор педагогічних наук, професор, проректор з наукової робити Чорноморського державного університету імені Петра Могили; голова редколегії серії «політологія», доктор історичних наук, професор, проректор з науково-педагопчноі роботи та питань розвитку Чорноморського державного університету імені Петра Могипи,

голова редколегії серії «Економіка», доктор економічних наук, професор Чорноморського державного університету імені Петра Могили; голова редколегії серії «Екологія», доктор сільськогосподарських наук, професор, старший науковий співробітник Чорноморського державного університету імені Петра Могили,

голова редколегії сері; «Філологія. Мовознавство», доктор філологічних наук, "рофееор Чорноморського держеного укіперситетту імені Петра Могили; голова редколегій серій  «.Держалні; у правління»,  «І схниі сини исліскои. доктор технічних наук, професор, Заслужений діяч науки t техніки, ректор Чорноморського державного університету імені Петра Могили, голова редколегії серії «Педагогіка», доктор педагогічних наук, професор Чорноморського державного університету імені Петра Могили; іОлоьа редакційкої колеги  ниддяня зСучаска українська політика», член-кореспондеггг НАН України, доктор філософських наук, професор, президент Академії політичних наук України, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціонапьних досліджень НАН України, голова редколегії серії «Новітня філологія», доктор філологічних наук, професор Чорноморського держанного університету імені Петра Могили, голова   редколегії   серії   «Філологія.   Літературознавство», доктор філологічних наук, професор Чорноморського державного університету імені Петри Могили,

голова   редколегії   серії   «Історія»,   доктор   історичних   наук, професор Чорноморського державного університету імені Петра Могили, академік УАШ; голова редколегії серії «Комп'ютерні технології», доктор технічних наук, професор, старшин  науковий співробітник Чорноморського державного університету імені Петра Могили, дійсний член УАШ;

відповідальний    секретар,    кандидат   технічних   наук.    в.о. доцента

чорноморського Дописанного VHiR^CTfT^TV lyprn ТТртпя МоГНТРИ.

Н 34        Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Вип. 144. Т. 156. Соціологія. -Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. - 100 с.

Журнал містить статті, а яких висвітлюються проблеми історії та теорії соціології, методологія і методи соціологічних досліджень, досліджуються теоретико-методологічні питання галузевих соцшлогій, а також основні пріоритети сучасної' соціальної політики та соціально; роботи.

Видання розраховане на науковців, соціологів, аспірантів, студентів, усіх, хто цікавиться проблемами історії та теорії соціології.

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ СЕРН:

і Гавеля Володимир Леонтіиович - доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії Чорноморського держанного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв) - голова редакційної колегії серії «Соціологія»,

2. Броннікова Лариса Володимирівна - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії Чорноморського державного університету імені Петра Могили (м Миколаїв),

3 Васильгв Ярослав Васильович - доктор психологічних наук, завідувач кафедри соціальної роботи, психології та педагогіки Чорноморського державного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв),

4 Дрожакова Оксана Миколаївна - кандидат соціологічних наук, доцент кафедри соціології Чорноморського державного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв);

5 Іванов Микола Семенович - доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри державної служби Інституту державного управління Чорноморськог о державного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв);

6. Лисиця Надія Михайлівна - доктор соціологічних наук, професор кафедри міжнародної економіки і менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Харківського національного економічного університету {м. Харків),

7. Ляиіна Людмила Анатоліївна кандидат політичних наук, доцент, декан факультету соціології Чорноморського державного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв) - відповідальний секретар редакційної колегії серії «Соціологія»]

8   Мейжие Ірина Альбертівна - доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри соціології Чорноморського

державною університету імені Петра Могили (м. Миколаїв), 9.   Осипов Анатолій Олександрович - доктор філософських наук, в о  професора кафедри філософії Чорноморського

державного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв), 10 Ханстантннов Віталій Олександрович - кандидат філософських наук, докторант кафедри соціології Чорноморського

державного університету імені Петра Могили (м. Миколаїв); 11. Хнжнак Лариса Михайлівна доктор соціологічних наук, професор кафедри прикладної соціології Харківського

національного університету імені В. Н. Каразша (м. Харків).

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ:

ISSN 1609-7742

С Чорноморський державний університет ім. Петра Могили, 2010

54003, м. Миколаїв, bv.it 68 Десантників, 10 Тел : (0512) 76-55-99,76-55-81, факс: 50-00-69, 50-03-33, H-mail avi@kma.mk.ua

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ І ТЕОРІЯ СОЦІОЛОГИ. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИ

СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ.............................................................................................................5

Бєлікова Ю. В. Можливості соціометрії у вивченні групових емоцій..........................................................6

*!р£мчук С С Методологія дослідження релігійності населення України

(за результатами четвертої хвилі (2008 р.) «Європейського соціального дослідження»)..........................10

Фесенко А. М. Внесок К. Маркса та Ф. Енгельса у становлення соціологічних знань

про працю..........................................................................................................................................................'6

ЛяпїнаЛ. А.. Ляпіна О. С. Громадська думка як соціальний феномен та її роль

у демократизації суспільних відносин............................................................................................................20

Рожанська Н. В. Соціально-гуманітарні знання як фактор активізації учнівського

і студентського самоврядування......................................................................................................................24

Качанова Ю. В. Агресивність: аналіз теоретичних підходів.......................................................................29

Кухтіна М. В. Стан та мотиваційні чинники професійної діяльності молодих науковців

в Україні: теоретичний аспект.........................................................................................................................33

РОЗДІЛ 2. ГАЛУЗЕВІ СОЦІОЛОГІЧНІ ЗНАННЯ..................,...............................................................37

Бойко О. Д- Комплексна діагностика факту політичного маніпулювання як

органічна частина психологічного захисту....................................................................................................38

Хижняк О. В. Колективні протестні дії мешканців міста: локальність дії

і глобальність проблеми...................................................................................................................................43

Скорынина-Погребная О. В. Особенности профессионального развития

экономической элиты.......................................................................................................................................47

Чорна В. О. Складові елементи механізму оптимізації міграційних потреб і

мотивів населення.............................................................................................................................................52

Бондарець Б. Б. Соціальний вплив реклами на масову аудиторію..............................................................57

Чекалова Ю. В. Социальное значение привлекательной телесности..........................................................61

Кисляков В. П.,Дрожанова О. М., Ступак О. П. Техніка і суспільство.

концепції розвитку та функціонування техніки.............................................................................................65

РОЗДІЛ 3. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА І СОЦІАЛЬНА РОБОТА..........................................................70

Васильєв Я. В. Про складові предмета соціальної роботи як науки............................................................71

Мінц М. О., Чуб А, Г. Злочинність серед неповнолітніх та заходи щодо її профілактики........................76

Ушакова І. В. Особливості супервізії в соціальній роботі...........................................................................80

Чубук Р. В. Деякі аспекти соціально-правового захисту дітей.....................................................................85

Коваль Г. В., Алтушева Л. М. Поняття неформального лідерства як фактору

згуртованості підлітків.....................................................................................................................................89

УДК 316.74:2

Яремчук С. С.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕЛІГІЙНОСТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЧЕТВЕРТОЇ ХВИЛІ (2008 Р.) «ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЦІАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ»)

У статті аналізується методологія дослідження релігійності населення України за результатами четвертої хвилі (2008 р.) «Європейського соціального дослідження». Наголошується, що дослідження релігії та релігійності у кожному суспільстві мають свої особливості. Особлива увага приділена оптимізації побудови шкали запитання щодо конфесійної самоідентифікації.

Ключові слова: Європейське Соціальне Дослідження, релігія, релігійність, православ'я, церква, анкета, Україна, валідність, методологія.

В статье анализируется методология изучения религиозности населения Украины по результатам четвертой волны (2008 г.) «Европейского социального исследования». Отмечается, что исследования религии и религиозности в каждом обществе имеют свои особенности. Особое внимание уделено оптимизации построения шкалы вопроса о конфессиональной самоидентификации.

Ключевые слова: Европейское Социальное Исследование, религия, религиозность, православие, церковь, анкета, Украина, валидность, методология.

The article examines the research methodology of religious population of Ukraine after the fourth wave (2008) «Еигореап social survey». Emphasized that the study of religion and religiosity in every society have their peculiarities. Particular attention is paid to the optimization of the scale questions about religious identity.

Key words: European Social Survey, religion, religiosity, orthodoxy, church, Ukraine, validity, methodology.

Постановка проблеми. У 2001 p. розпочався великий проект соціологічного моніторингу «Європейське Соціальне Дослідження» (далі -«ЄСД») (European Social Survey), яке являє собою порівняльне дослідження зміни насіанов, цінностей, поглядів і поведінки населення Європи. На сьогодні — це найбільш відомий і поважний порівняльний проект у галузі соціальних наук в Європі за останнє десятиліття. Значимість проекту підтверджує й той факт, що вперше в історії соціальних наук він отримав найвищу в Європі відзнаку за наукові досягнення — премію Декарта.

Збір даних проводиться кожні два роки. На сьогодні доступні дані 4-х хвиль (раундів) - 2002, 2004, 2006 і 2008 років. Чергова - 5-а хвиля проводиться восени 2010 р. Склад країн, які приймають участь у дослідженні, з кожною хвилею змінюється і зростає. Зокрема, Україна приєдналася до «ЄЄД» у 2004 р. (2-а хвиля). У 4-й хвилі (2008 р.) прийняли участь 28 країн, а вибірка склала 54988 респондентів. У кожній країні опитується 1500-3000 респондентів. В Україні під час 4-ї хвилі опитано 1845 респондентів.

Над «ЄСД» працюють провідні колективи соціологів майже всіх країн Європи. Координатор проекту з українського боку - декан соціологічного факультету КНУ ім. Т. Шевченка А. Горбачик. Провідною установою виступає Інститут соціології НАН України, а збір інформації здійснює фірма «СОЦИС». У дослідженні застосовуються єдині методи побудови вибірки, збору інформації, організації та обробки даних, які вважаються одними з досконаліших в галузі масових опитувань. Вся документація дослідження по усім країнам розміщена у вільному доступі на електронному сайті www.europeansocialsurvey.org;

Важливою особливістю «ЄСД» є повна відкритість даних проекту для широкого загату, передусім науковців і журналістів, що призвело вже до тисяч наукових публікацій, в яких на базі ґрунтовного матеріалу вчені отримали можливість перевіряти свої ідеї та формулювати нові теорії.

Самі бази даних знаходяться у вільному доступі для всіх дослідників на електронному сайті в Норвезькому Архіві Даних Соціальних Наук (http://ess.nsd.uib.no). Зазвичай результати конкретних хвиль потраплять на сайт через рік після здійснення польового етапу. Результати 4-ї хвилі (2008 p., польовий етап відбувався 01.03.09­02.04.09) доступні на сайті з весни 2010 р.

Анкета «ЄСД» складається з декількох сотень запитань і розрахована на інтерв'ю протягом години. Декілька її запитань стосуються релігії (питання С17 — С23), оскільки релігійний компонент є одним із основних у сучасному світі. На це вказує С. Гантінгтон (у контексті цивілізацій) та ряд інших дослідників. Отже, актуальність дослід­ження релігійного аспекту кожного суспільства не викликає заперечення, хоча кількість запитань «ЄСД», за допомогою яких вивчається релігія, явно недостатня.

Кожне суспільство має свою особливу релігійну картину (сукупність конфесій), внаслідок чого постає питання валідності інструментарію. Проблема полягає не в перекладі самих запитань, а у врахуванні особливостей кожного суспільства. Тому метою цієї статті є аналіз методології дослідження релігійності населення України за результатами «ЄСД», особливо в контексті побудови запитань української анкети.

Виклад основного матеріалу. Перше запитання релігійного блоку (СІ7) стосується релігійної самоідентнфікції самих респондентів. Згідного його результатів (табл. 1), 73,9 % українців віднесли себе до певної релігії або віросповідання. Це дещо вище загального показника по масиву -65,5 %, але на 2% нижче результатів 3-ї хвилі (2006 р.) [4, с. 13J. Зауважимо, що серед країн, у яких рівень релігійної самоідентифікації вищий за середній, більшість складають країни з доміну­ванням православ'я, католицизму, ісламу та іудаїзму. Країни з домінуванням протестантизму не заявили високої ступені релігійної само­ідентифікації.

Таблиця І

Розподіл відповідей на запитання: «Чи відносите ви себе до певної релігії або ж віросповідання?», (%) [1]

 

Країна

Варіанти відповідей

 

 

Так

Ні

1

Кіпр

99,3

0.7

2

Ізраїль

98,7

1,3

3

Туреччина

97

3

4

Румунія

93,4

6,6

5

Польща

92

8

6

Греція

90,8

9,2 _,

7

Португалія

86,9

13,1

8

Болгарія

80,7

19,5

9

Хорватія

79,7

20,3

10

Словаччина

77.4

22.6

і і

Україна

73.9

26.1

12

Іспанія

72,2

27,8

13

Швейцарія

68.1

31.9

14

Данія

59,6

40,4

15

Фінляндія

59

41

16

Угорщина

58 9

41,1

17

Норвегія

56,2

43,8

18

Словенія

55.6

44,4

19

Російська Федерація

55

45

20

Німеччина

54

46

21

Латвія

50,1

49,9

22

Франція

48,6

51,4

23

Велика Британія

47,3

52,7

24

Зельпя

43,7

56,3

25

Л ідерланди

41.2

58,8

26

Цвещя

31,2

68,8

27

схтон1я

26,6

73,4

28

Чехія

23,3

76,7

 

Загалом по масиеу

65,5

34,5

Існують певні уявлення щодо більшої релігійності жінок порівняно з чоловіками, людей старшого віку порівняно з молодими, сільського населення порівняно з міським тощо. Вони знаходять своє втілення у стереотипі віруючої людини як сільської бабусі. Це дослідження дає можливість перевірити ці уявлення на емпіричному матеріалі. На основі даних 3-ї хвилі це доволі вдало  зробив М,  Паращевін  [4,  с. 13-15]..

Результати 4-ї хвилі не внесли значних коректив у раніше зроблені висновки. Отже, перевага релігійних респондентів серед жінок є загально­європейською тенденцією, різниця між країнами полягає лише в масштабі переваги жінок. Україна належить до країн, де це розрив один із найбільших: у 3-й хвилі — 15 %, у 4-й - 12 % (серед релігійних респондентів чоловіки - 66,5 %; жінки - 78,2 %).

Попри те, що кореляція релігійності з віком також присутня у багатьох країнах, в Україні частка релігійно ідентифікованих практично однакова у всіх вікових категоріях. Щодо зв'язку релігійності з поселенською структурою, можна зазначити, що є країни, в яких релігійні переважають у селі, а є навпаки. Україна ж належить до першого типу із великим розривом. Але цю ознаку, на нашу думку, детермінує скоріше регіональна характеристика. М. Парашевін вказує, що «українські респонденти в різних регіонах (крім заходу) доволі схожі в рівні релігійності (60-70 %)» [4, с. 13]. Результати 4-ї хвилі (табл. 2) підтверджують цю думку. Найбільший рівень релігійної самоідентифікації (85-100 %) засвідчили західні області України. І як ми бачимо, вони йдуть суцільним масивом. Найбільш близькою до них є Одеська область, а далі - розрив у 8 %. Як відомо, ці області поєднує спільна історична традиція, а саме - приєднання до Радянського Союзу пізніше інших регіонів: Галичина і Волинь -у 1939 p., Буковина і частина Одеської області (південна Бессарабія) - у 1940 p., Закарпаття - у 1945 р. Це відбулося вже після суцільної атеїстичної кампанії 1920-1930 pp., коли релігія і церква не просто дискримінувалася, а знищувалася. Відповідно, там не були перервані релігійні традиції, які здебільшого передаються через сімейне виховання. При цьому загальновідомо, що якраз у західному регіоні домінує сільське населення. Отже, кореляція релігійності з поселенським фактором, має скоріше регіональну специфіку, що можна виразити таким формулюванням: «Серед мешканців міст Західної України більше релігійно ідентифікованих, ніж серед мешканців сіл інших регіонів».

Наступне запитання (СІ8) стосується конфе­сійної самоідентифікації респондентів. Це єдине запитання релігійного блоку анкети «ЄСД», яке має відмінності побудови шкал по кожній країні. Шкала українського варіанту анкети і результати відповідей представлені у табл. 3. Як ми бачимо, тут немає значної переваги за ознакою статті, а щодо деяких конфесій навпаки, - перевага чоловіків.

Таблиця 2

Інформація щодо релігійно ідентифікованих респондентів у різних областях України (%) jlj

JY«3/n

Область

Відносять себе до певної релігії

St з/п

Область

Відносить себе до певної релігії

1

Львівська (захід)

100,0

13

Чернігівська (північ)

72.5

2

Івано-Франківська (з.)

98:6

14

Житомирська (центр)

70,8

3

Рівненська (захід)

98.6

15

м. Київ (центр)

70.8

4

Закарпатська (захід)

97,4

16

АР Крим 'Південь)

66,7

5

Тернопільська (захід)

93,8 _J

17

Вінницька(центр)

66,3

6

Чернівецька (захід)

92 7

18

Донецька (схід)

62,1

7

Волинська (-захід)

86,2

19

Кіровоградська(центр)

59,0

s

Одеська (південь)

844

20

Дніпропетровська їй )

58,1

9

Черкаська(центр)

76,1

2!

Сумська (шяніч)

57,8 1

10

Запорізька (південь)

75,9

Страницы:
1  2 


Похожие статьи

Г Леонтіиович - 34 наукові праці науково-методичний журнал