В А Павлова, Л А Гончар, Р В Губарев - Cкладові конкурентоспроможності за ієрархією її рівнів - страница 1

Страницы:
1  2  3 

ISSN 1728-4236

ВІСНИК ЖДТУ. 2011. № 4 (58)

СЕРІЯ: Економічні науки

УДК 332.12.009.12 (477)

Павлова В.А., д.е.н., проф. Гончар Л.А., к.е.н., доц. Губарев Р.В., аспір.

Дніпропетровський університет ім. Альфреда Нобеля

СКЛАДОВІ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЗА ІЄРАРХІЄЮ ЇЇ РІВНІВ

Розглянуто складові, що формують конкурентоспроможність України, її регіонів та окремих підприємств, а також передумови підвищення конкурентоспроможності за результатами оцінки та аналізу конкурентних переваг за різними ієрархічними рівнями

Постановка проблеми. Сучасний стан розвитку національної економіки характеризується динамічними змінами орієнтирів та пріоритетів у стратегіях економічного розвитку. Комплексною проблемою є низькі рівні конкурентоспроможності промисловості, ефективності виробництва та інноваційного розвитку. Недостатня конкурентоспроможність промисловості є однією з основних загроз національній безпеці держави [1, 2].

У 2010 р. темпи зростання обсягів виробництва промислової продукції в Україні складали 111,2 % і досягли рівня 2004 р. У 2005-2009 рр. темпи зростання означеного показника досягли відповідно 103,1 %, 106,2 %, 107,6 %, 94,8 %, 78,1 %, а за січень-вересень 2011 р. - 108,6 % [3]. Динаміка економічних показників свідчить про нагальність розв'язання проблеми забезпечення стабільного розвитку країни, окремих галузей і підприємств.

Визнано, що Україна забезпечується промисловими товарами власного виробництва лише на 60-65 відсотків, інноваційною продукцією - на 25-30 відсотків, а показники ефективності промислової діяльності значно нижчі за рівень розвинутих країн Європи, зокрема продуктивність праці - в 7-10, споживання матеріальних та енергетичних ресурсів - у 2-3 рази [1].

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Аналіз причин коливання основних економічних характеристик та шляхи розв'язання проблеми забезпечення стабільного розвитку пов'язані, перш за все, з темпами підвищення конкурентоспроможності промислових підприємств, які є ланками системи національної і регіональної економіки.

Практично всі дослідники теорії управління займаються різними аспектами конкурентоспроможності, зокрема означеній проблемі присвячені роботи Л. Абалкіна, О. Амоші, І. Ансоффа, Дж. Блайта, Д. Джоббера, П. Дойля, О. Жамойди, Н. Ізосимової, Дж. Еванса, Ф. Котлера, Є. Лазарєвої, Й. Ліфіца, М. Портера, А. Стрікленда, А. Томпсона, Р. Фатхутдинова та ін. Проте, все ще актуальним залишається дослідження взаємозв'язку конкурентоспроможності на різних рівнях управління у контексті забезпечення та підтримки її достатнього рівня.

Мета дослідження. Метою статті є дослідження складових, що формують конкурентоспроможність України, її регіонів та окремих підприємств, а також передумов підвищення конкурентоспроможності за результатами аналізу та оцінки конкурентних переваг за різними ієрархічними рівнями.

Викладення основного матеріалу дослідження. Як відомо, конкурентоспроможність різних рівнів між собою взаємопов'язана [4, 5], тобто ієрархія являє собою ланцюжок: конкурентоспроможність підприємства, галузі, регіону, держави.

Таблиця 1. Вагомість трьох основних груп складових на кожній стадії розвитку

А відтак для визначення шляхів підвищення ефективності функціонування промислових підприємств, проведемо дослідження рівнів конкурентоспроможності України, окремих регіонів та передумов підтримки достатнього рівня конкурентоспроможності кожного підприємства.

З 2004 р. Всесвітнім економічним форумом оприлюднюється рейтинг за індексом

конкурентоспроможності, який враховує дванадцять ключових факторів: стан державних та приватних інститутів, розвиток інфраструктури, макроекономічну ситуацію, стан охорони здоров'я та початкової освіти, якість вищої освіти та перепідготовки кадрів, ефективність ринку, ефективність ринку праці, розвиток фінансових ринків, оснащеність новими технологіями, обсяг ринку, інновації [6, 7].

У рейтингу за 2009-2010 рр. Україна зайняла 82-у позицію, яка є значно нижчою, ніж у 2006-2008 рр. (69-е, 73-є и 72-е місце відповідно) [8]. Рейтинг України суттєво погіршився за трьома складовими: макроекономічна стабільність (зниження на 15 пунктів), рівень розвитку фінансового ринку (зниження на 21 пункт) та оснащеність новими технологіями (зниження на 15 пунктів) [9, 10]. Ці напрями завжди були для України найменш конкурентоспроможними і на сьогодні вони є стримуючими факторами розвитку національної економіки, економіки її регіонів і кожного окремого підприємства.

Не менш важливим для формування рівня конкурентоспроможності є ефективність державної політики, яка забезпечується якістю інститутів, проте саме вона є найбільш проблемною для України. Опитування представників бізнесу показало їх думку щодо неефективності дій уряду, зокрема стосовно адміністративного навантаження на бізнес. Взагалі, опитування керівників підприємств стало суттєвим фактором зниження рейтингу України, оскільки в роки криз саме вони відчувають їх вплив на економічні процеси та проблеми бізнесу. Низька оцінка державних інститутів відображає системні проблеми держави.

Є складові, за якими України покращила рейтинг. До них слід віднести ефективність ринку праці (покращення на 5 пунктів), розмір ринку (на 2 пункти), інфраструктура (на 1 пункт).

За показниками глобальної конкурентоспроможності виділяють стадії розвитку [8] (табл. 1).

Субіндекс

Стадія факторної орієнтованості, %

Стадія орієнтованості на ефективність, %

Стадія орієнтованості на інновації, %

Базові вимоги

60

40

20

Підсилювачі ефективності

33

50

50

Фактори розвитку та інноваційного потенціалу

5

10

30

За цим підходом Україна знаходиться на стадії 2 -орієнтованості на ефективність. А найважливішими сферами конкурентоспроможності є базові вимоги (дуже важливі) та підсилювачі ефективності (критичні).

Загальні характеристики складових

конкурентоспроможності країни зазвичай складаються за тенденціями розвитку регіонів.

У 2010 р. Фондом "Ефективне управління" було розраховано індекс конкурентоспроможності двадцяти адміністративно-територіальних одиниць України (табл. 2) [10]. За статистичними даними саме ці регіони виробляють біля 90 % українського валового внутрішнього продукту.

© Павлова В.А., Гончар Л.А., Губарєв Р.В., 2011

287

Таблиця 2. Індекс регіонів України 2010 р. _у міжнародному контексті_

Регіон

Середній бал

Рейтинг

Київ

4,21

59

Дніпропетровська область

4,12

65

Закарпатська область

4,09

67

Львівська область

4,09

69

АР Крим

4,06

72

Донецька область

4,06

73

Харківська область

4,04

76

Полтавська область

3,98

87

Середній індекс по Україні

3,97

82

Черкаська область

3,96

88

Хмельницька область

3,96

89

Запорізька область

3,95

92

Одеська область

3,94

95

Луганська область

3,92

96

Херсонська область

3,90

99

Волинська область

3,88

102

Рівненська область

3,87

103

Івано-Франківська область

3,86

104

Сумська область

3,85

106

Житомирська область

3,84

107

Вінницька область

3,77

111

За рівнем конкурентоспроможності, середній бал якої визначає позицію регіону, можна поділити регіони України на три умовні групи.

Як видно з табл. 2, лідером з середнім балом 4,21 є м. Київ, далі з балом 4,12 йде Дніпропетровська область. 67 та 69 позиції у міжнародному рейтингу займають Закарпатська та Львівська області, 72 та 73 позиції - АР Крим та Донецька область і 76 позицію - Харківська область.

До другої групи відносяться регіони, індекс конкурентоспроможності яких близький до середнього показника всіх 20 областей (3,97 бали): Черкаська (3,96), Хмельницька (3,96), Запорізька (3,95), Одеська (3,94), Луганська (3,92) та Херсонська (3,90) області.

В третій групі знаходяться області, які зайняли найнижчі позиції, зокрема: Волинська (102 позиція), Рівненська (103 позиція), Івано-Франківська (104 позиція), Сумська (106 позиція), Житомирська (107 позиція), Вінницька (111 позиція) області.

Зведення різних характеристик до однієї таблиці (табл. 3) дозволяє порівняти позиції різних регіонів України, їх конкурентні переваги та найбільш суттєві фактори, що впливають на умови розвитку промисловості, підприємництва і інших сфер діяльності. За такими складовими як ефективність ринку товарів, рівень розвитку бізнесу, інновації спостерігається достатньо значний розмах значень.

Таке узагальнення доводить, що окремі регіони мають різні умови функціонування та дає можливість визначитися з напрямами покращення тієї чи іншої складової і конкурентоспроможності регіону в цілому.

Проте, не зважаючи на суттєву різницю між характеристиками складових конкурентоспроможності регіонів, вони мають практично однакові сильні та слабкі сторони. Перш за все, це відноситься до стану охорони здоров'я та початкової освіти, інституційного середовища та розвитку бізнесу. Ще одним фактором, що спричиняє коливання рівня конкурентоспроможності є те, що в розрахунках використовується як відкриті статистичні дані, так і результати опитування керівників підприємств, думка яких суб'єктивна, але вона суттєво впливає на рівень рейтингу.

Таким чином, можна констатувати, що низький рівень конкурентоспроможності України та окремих регіонів пояснюється впливом таких факторів [1]: системна невідповідність інституціональної будови промислового комплексу вимогам постіндустріального устрою; недостатня    ефективність    діяльності промислового комплексу та механізму управління ним; невідповідність макроекономічної ситуації інноваційному розвитку промисловості; застарілий організаційний устрій промисловості; неефективна галузева структура промислового виробництва - дві третини загального обсягу промислової продукції становлять сировина, матеріали та енергетичні ресурси; зношеність основних фондів; дефіцит освічених робітничих кадрів; недосконалість механізму нормативно-правового забезпечення розвитку промисловості.

Запропоновані параметри розрахунку індексу глобальної конкурентоспроможності та інші підходи [11] до оцінки конкурентоспроможності дають можливість визначитися з її об'єктивним рівнем та використати для співставлення з умовами розвитку інших регіонів і пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності на різних рівнях.

Як видно з табл. 3, Дніпропетровська область входить до умовної групи лідерів та займає 65-е місце в міжнародному рейтингу. Серед регіонів України вона посідає друге місце. Дніпропетровська область має населення станом на 01.09. 2011 р. 3,32 млн. чол. Частка регіону в валовому внутрішньому продукті України складає приблизно 11 %. Валовий внутрішній продукт у 2009 р. досяг рівня 93331 млн. грн., а на одну особу -27737 грн. [12], що майже на 50 % вище загальнонаціональних показників. Зважаючи на загальноприйняті підходи щодо поділу регіонів за стадіями розвитку (табл. 1) та за рівнем валового внутрішнього продукту на душу населення, можна стверджувати, що Дніпропетровська область знаходиться на позиції переходу з 1-ої до 2-ої стадії (у цьому випадку за порогом доходів для встановлення стадії розвитку економіки ВВП на душу населення становить 2000-3000 дол. США) [8].

За        складовими індексу глобальної

конкурентоспроможності     Дніпропетровська область посідає різні позиції [8] (табл. 4). Таблиця 4. Індекс глобальної конкурентоспроможності

Дніпропетровської області

Субіндекси

Відносна позиція (з 20)

Відносна позиція (з 152)

Загальні вимоги

4

82

Державні та приватні інститути

13

109

Інфраструктура

2

67

Макроекономічна стабільність

 

101

Охорона здоров'я і початкова освіта

11

83

Підсилювачі ефективності

3

57

Вища освіта та професійна підготовка

4

42

Ефективність ринку товарів

5

88

Ефективність ринку праці

3

17

Рівень розвитку фінансового ринку

6

121

Оснащеність новими технологіями

4

85

Розмір ринку

 

29

Фактори        розвитку й інноваційного потенціалу

2

65

Рівень розвитку бізнесу

1

63

Інновації

3

63

Таблиця 3. Позиції регіонів України у 2010 р. за 12 складовими конкурентоспроможності [8]

Підсилювачі ефективності

Індекс глобальної конкуренто­спроможності

Київ

Дніпропетровська

Закарпатська

Львівська

АР Крим

Донецька

Харківська

Полтавська

Черкаська

Хмельницька

Запорізька

Одеська

Луганська

Херсонська

Волинська

Рівненська

Івано- Франківська

Сумська

Житомирська

Вінницька

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні вимоги

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Складова     1: Державні та приватні інститути

17

13

1

3

19

7

9

11

6

18

14

15

2

12

4

8

16

10

5

20

Складова 2: Інфраструктура

3

2

10

4

1

5

9

8

13

6

11

7

17

14

19

18

16

12

20

15

Складова 3: Макроекономі чна оцінка

Оцінка за цим фактором проводилася на рівні країни

Складова 4: Охорона здоров'я та початкова освіта

1

11

5

7

2

19

4

8

16

3

12

13

20

17

6

9

14

18

15

10

З табл. 4 видно, що порівняно з іншими регіонами ефективності    та     інноваційний     потенціал для

в    Дніпропетровській    області    більш    розвинута розвитку промисловості в цілому і підприємств кожної

інфраструктура (2 позиція з 20), вище ефективність галузі, зокрема.

ринку   товарів   (3   позиція   з   20),   інтенсивніше Для        визначення        конкурентних переваг

Страницы:
1  2  3 


Похожие статьи

В А Павлова, Л А Гончар, Р В Губарев - Cкладові конкурентоспроможності за ієрархією її рівнів