Я Антонюк - Gротидія сб оун б суцільній колективізації волині та полісся 1947-1949 pp - страница 1

Страницы:
1 

Випуск 17.

Ярослав Антонюк

ПРОТИДІЯ СБ ОУН(Б) «СУЦІЛЬНІЙ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ» ВОЛИНІ ТА ПОЛІССЯ (1947-1949 PP.)

У статті досліджуються дії Служби безпеки ОУН(б), спря­мовані на зриє «суцільної колективізації» на території Волині та Полісся.

Ключові слова: Служба безпеки, колективізація, ініціатор, ак­тивіст, теракти, диверсії, Ровенська область, Волинська область.

В статье исследуются действия Службы безопасности ОУН (б), направленные на срыв «сплошной коллективизации»на тер­ритории Волыни и Полесья.

Ключевые слова: Служба безопасности, коллективизация, инициатор, активист, теракты, диверсии, Ровенская область, Волынская область.

This article investigates the Security Service of the OUN (b) are aimed at undermining the "total collectivization" in Volhynia and Polesie.

Keywords: Security Service, collectivization, author, activist, bombings, sabotage, Rivne region, Volyn region.

Соціально-економічний розвиток України вимагає глибокого ви­вчення і критичного осмислення досвіду, який вона отримала в мину­лому. Особливо неоднозначним він є у аграрному секторі. Тому сіль­ське господарство, не зумівши швидко адаптуватися до нових умов, опинилося у важкому становищі. Коріння цієї проблеми сягає часів колективізації, тому об'єктивне її дослідження на прикладі аграрного регіону - Волині та Полісся набуває сьогодні особливої актуальності.

У другій половині 1940-х pp. радянська влада розпочала широко­масштабну акцію по колективізації західноукраїнського села. Певною мірою її прискорив голод 1946-1947 pp., який спалахнув у східних та центральних областях УРСР і показав недосконалість більшовицької економічної системи. її утвердження в західноукраїнському, зокрема, волинському селі, означало остаточну перемогу радянського режиму в регіоні. Тому замість поступового кооперування в земельні громади

© Ярослав Антонюк, 2011колективізацію проводили в якомога коротші терміни. Якщо станом на 1 липня 1947 р. на території Волинської обл. нараховувалося 57 колгоспів, то вже на 20 січень 1948 р. було створено 240 [12, арк. 12]. Колгоспна система в західних областях штучно нав'язувалася вла­дою. Тому місцеве населення переважно не хотіло добровільно всту­пати в колгоспи, а тим більше проявляти ініціативу. «Суцільна колек­тивізація» за такий короткий термін могла проводитися лише шляхом насильства і таким чином й проводилася. Нерідко це відбувалося в досить оригінальний спосіб. Наприклад, у селах Пісків і Богушівка секретар Острожецького райкому (РК) комсомолу І. Омельчук після невдалих спроб агітації серед селян зібрав їх за допомогою міліції у школі і змусив усіх писати заяви одночасно як диктант у школі. Пізні­ше цей досвід використовувався в інших районах [18, 55-56]. Нерідко влада діяла шантажем або й погрозами. Наприклад, 12 січня 1948 р. в с. Німецьке Луцького р-ну переселенцеві Долинському наказали або написати заяву до колгоспу, або виселитися з будинку, в якому він з сім'ю проживав [21, арк.212].

Як правило, ініціаторами колективізації ставали особи, які досить давно співпрацювали з радянською владою і були в ній матеріально зацікавлені. В «чорних листах» за травень 1947 р. згадується житель с.Бискупичі Іваничівського р-ну К. Матвійчук - «За Польщі був пи­яком і пропив більшу половину своєї землі. З приходом ЧА в 1939 р. здобуває собі прихилля в них і стає заготовщиком в кооперації... З приходом ЧА в 1944 р. стає на працю фінагента і є активним болыпе-вицьким робітником. Організатор колгоспу, робить заходи над лікві­дацією «кулацького» класу, вказує їм, хто ким був за УПА, а також доносить тепер про все, що зауважить» [9, арк. 6]. Житель с.Пульмо Любомльського р-ну П. Галух влітку 1948 р. на сінокосі заявляв про голову колгоспу Є. Кравчука : «Який з нього голова, коли він своє господарство не може вести, все життя бідняком жив, уморить нас всіх голодом...» [3, арк. 173].

Аграрне питання завжди стояло в центрі уваги ОУН і УПА. Тому СБ усіма можливими методами активно протидіяла колективізації. Першочерговими заходами був збір інформації та надсилання інди­відуальних попереджень. В одному з них за 1947 р. вимагалося про­тягом 3-х днів відкликати свою заяву про вступ до колгоспу та протя­гом 10-ти днів (як покарання) зібрати вказану суму на «бойовий фонд УПА». У разі невиконання погрожували смертю з конфіскацією май­на [8, с.397]. На території Ковельського р-ну в попередженнях зазна­чали : «Скоро прийдуть американці, ми вам тоді згадаємо, як ви слу­жили радянській владі» [24]. Нерідко попередження передавали усно. Так, голову сільради с. Дубрівськ Зарічненського р-ну А. Ковтуно-вича неодноразово попереджували через місцевих жителів, щоб при­пинив агітувати за утворення колгоспу і погрожували стратою [36].

Проте, головний напрям протиколгоспних заходів СБ спрямову­вався на організацію терактів. У перехопленому Мізоцьким райвідді­лом (РВ) МДБ листі А. Маєвського («Уліяна») до керівника Корець-кого надрайонного проводу М. Климука («Максима») за 1 лютого 1949 р. зазначалося - «Необхідно перейти до фізичного знищення колгоспних активістів... повісити по два активіста на село, іншим дати по ЗО палок...» [33, с. 18]. Частину найбільш активних ініціато­рів утворення колгоспів СБ ліквідовувала. Наприклад, 15 листопада 1948 р. боївка СБ (БСБ) Голобського РП була вбита жителька с. Вя-лицьк П. Борзун, яка «в 1946 р. одна з перших подала заяву в колгосп. В останньому часі - активна колгоспниця» [7]. В окремих випадках при ліквідації ініціаторів утворення колгоспів застосовувалася колек­тивна відповідальність. Наприклад, БСБ Д. Римарчука («Неситого») в с. Новостав Луцького р-ну вбила сім'ю Стасюків, які першими всту­пили до колгоспу [35, с.52]. Траплялися досить не типові покарання щодо ініціаторів утворення колгоспів. Зокрема, жителям с. Логови­ще Млинівського р-ну С. Антонюку і Д. Малисевичу учасники БСБ С.Скоропацького («Щита») відрубали праву руку [26]. Доходило на­віть до братовбивства. Ком. кущової боївки Ф. Логетко («Бувалий») з с. Носовиця Дубнівського р-ну арештував і стратив свого брата М. Логетка - ініціатора утворення колгоспу [ЗО].

Під ліквідації СБ потрапляли також особи, які заважали іншим са­ботувати роботу в колгоспах. 11 серпня 1948 р. БСБ «Якова» було зни­щено активістів колгоспу «30-річчя Жовтневої революції» с.Томахів Гощанського р-ну И. Беняха і В. Осімчука [14, арк. 6-7]. У «чорних листах» зазначалося : «В той час як селяни втікали від колгоспної роботи, вони активно упорядковували колгоспну господарку» [16, арк. 21]. Траплялося, що колгоспників ліквідовували випадково, че­рез певні непорозуміння. Наприклад, в урочищі «Лютня» поблизу с. Воєгоще Камінь-Каширського р-ну працівник машинно-тракторної станції (МТС) виїхав на пагорб, щоб заглушити двигун трактора і за­тягнути якийсь механізм «з буксира». Той пагорб виявився криївкою з якої вилізли озброєні люди і вбили його [32].

Можна стверджувати, що після 1947 р. протиколгоспні операції становили основну кількість диверсій і терактів БСБ. Зокрема, з 313 операцій, які здійснили підпільники у західних районах Житомир­ської обл., ними виявилося - 252 [20]. З трьох терактів, які протягом 22-31 червня 1948 р. здійснила БСБ Г. Собчука («Жбурлая») на тери­торії Горохівського р-ну, два стосувалися колгоспів [4, арк. 90].

З часом головна увага БСБ перемістилася з ініціаторів утворен­ня до керівництва колгоспів. Так, 16 листопада 1949 р. БСБ «Кли­ма» було знищено керівництво колгоспу с. Городище Дубровицького р-ну. У звинуваченні вказувалося таке: «За активну працю та настир­ливе творення колгоспу вищезгадані зістали большевиками призна­чені на керівні пости. Змагаючи до цілковитого сколективізування, пішли в розріз з інтересами народу, спричинились до фізичного вини­щення його, дали большевикам підстави до пограбування і тортору-вання» [10, арк. 50]. Інколи, з метою залякування, вбивства керівників колгоспів відбувалося з особливою жорстокістю. 31 серпня 1949 р. БСБ «Батюшки» вивела в ліс між селами Гута і Малі Голоби голову колгоспу с. Іваномисль Камінь-Каширського р-ну І. Приймака і жор­стоко замордували [1, арк. 10]. Його кололи ножами, відрубали ногу, після чого спалили ще живим на багатті [38, с.202].

Для захисту від нападів БСБ головам колгоспів дозволяли мати при собі зброю, яка швидше слугувала для морального заспокоєння, ніж для самооборони. Голову колгоспу ім. Дзержинського с. Кваси-лів Рівненського р-ну Г. Сиротинського не врятував від вбивства БСБ 22 лютого 1949 р. «Маузер», який він постійно носив при собі [15, арк.20]. За правильно спланованого СБ арешту зброєю скористати­ся не вдавалося. При цьому активну допомогу надавали інформато­ри підпілля. Зокрема, жителька с. Кортеліси Ратнівського р-ну І. Ба­ран восени 1949 р. отримала від керівника Ратнівського райпроводу С. Антонюка («Кузьменка») завдання запросити до себе в гості го­лову колгоспу М. Костючека, напоївти його горілкою і негайно по­відомити повстанців [5, арк. 185]. Як правило, навіть найбільш вдалі теракти СБ лише тимчасово зупиняли колективізацію. Наприклад, 4 вересня 1949 р. в с. Коростятин Гощанського р-ну селянам повернули вже забрану землю [27, с.199]. Подібний випадок відбувся 3 березня 1949 р. в с. Лаврів Луцького р-ну [2, арк. 29]. Проте, це вже не могло змінити ситуацію.

Важливим напрямком протидії СБ вже існуючим колгоспам було знищення їхнього майна [31, с.514-515]. Це підтверджують накази ке­рівництва. Так, А. Маєвський («Уліян») у вересні 1948 р. писав рефе­ренту СБ Б. Кузьмі («Кайдашу») : «Потрібно знищити МТС, особли­во трактори та іншу техніку під час роботи в полі. В антиколгоспну кампанію включити і радгоспи, які потрібно знищити як помістя пар­тійно-радянської буржуазії. Зокрема під час жнив потрібно палити врожай на полях радгоспів, але так, щоб від цього не постраждало на­селення...» [28, с. 332-333]. 27 листопада 1948 р. оперативно-військо­ва група Цуманського РВ МВС в криївці референта СБ В. Чепелюка («Перця») виявила листівки з закликом : «Знищуйте весь реманент, що його стягуватимуть до колгоспів. Приводьте в стан непридатності всі будинки, призначені для колгоспних приміщень» [11].

Частину майна колгоспів БСБ намагалися забрати з собою, а те, що залишалося, - знищували. 31 березня 1949 р. в с. Стадники Гощан-ського р-ну бойовики здійснили напад на колгосп ім. Ворошилова, знищивши 3,5 тон посівного матеріалу (частину розкидали по вулиці, а частину викинули в колодязь) [29, с. 126]. Поширеними були ви­падки підпалів скирд. Наприклад, 9 листопада 1949 р. БСБ А. Чирука («Барвінка») здійснила це в с.Ставок Костопільського р-ну [17, арк. 61]. Нерідко, для виконання даних завдань СБ використовувала свою агентуру. І. Ваврисевич з с. Маньків Локачинського р-ну за наказом БСБ С. Митюка («Богдана») у серпні 1948 р. влаштував 6 підпалів скирд пшениці і хлівів колгоспників. Цікаво, що одним з потерпілих був його дядько [6, т. 2, арк. 17]. З метою попередження підпалів Во­линський обком КП(б)У 24 серпня 1948 р. зобов'язав секретарів РК :

• особисто перевірити стан охорони всіх колгоспів і в першу чергу тих, де є скирди з хлібом і будівлі;

• до закінчення обмолоту в колгоспах за кожним колгоспом закрі­пити дільничного уповноваженого чи одного з оперуповноважених РВ МВС, покласти на них особисту відповідальність за стан колек­тивних господарств;

• у зв'язку з тим, що бойовики, підпалюючи колгоспи, як правило користуються запальними кулями і ведуть обстріл скирд і будівель на відстані, охорону останніх потрібно нести не лише поблизу їх, але й на певній відстані з тим, аби попередити наближення нападників і можливий обстріл;

• для того, щоб зацікавити бійців груп самооборони в колгоспах, по домовленості з правлінням колгоспу встановити бійцям груп са­мооборони оплату в трудоднях... Роз'яснити, що у випадку підпалу, збитки, перш за все, будуть нанесені самим колгоспникам, оскільки вони не зможуть отримати в потрібній кількості зерна на трудодні [13, арк. 8].

Протиборство двох ворогуючих сторін мало характер своєрідно­го кривавого «спорту», заручником якого опинилося місцеве селян­ство. Прикладом цього є промова секретаря Корецького РК КП(б)У Т.

Жукова про організацію колгоспу ім. Перемоги с. Черниця у лютому

1948 р. : «Куркулі казали, що більшовикам у нашому селі колгоспу не організувати, але коли наш партійно-радянський, комсомольський актив усе ж узяв 75 заяв від селян, то бандити вбивають 3-х селян цього села, які подали заяви в колгосп. У відповідь на це ми оформ­ляємо колгосп й беремо курс на суцільну колективізацію цього села, тоді бандити знову вбивають селянина, спалюють 3 господарських будівлі, приміщення сільської ради й правління колгоспу. У відпо­відь на це ми завершуємо суцільну колективізацію в цьому селі, тоді бандити знову вбивають найчеснішого колгоспника»[19, с.40]. Тобто на кожен захід однієї зі сторін слідувала негайна реакція іншої.

Незважаючи на масштабні пропагандивні та терористичні заходи, СБ не вдалося зупинити суцільної колективізації. На території Во­линської обл. станом на 1948 р. було утворено 1016 колгоспів, в яких об'єднувалося 81% селянських господарств, а вже через рік колекти­візація була завершена на 99% [22, 41]. На території Рівненської обл. у 1947 р. налічувалося 180 колгоспів [23, 53], а через два роки вже - 619. На 99.3% було колективізовано Корецький р-н, 97% - Рокит-нівський, 95 % - Сарненський, 87% - Вербський, 76% - Демидівський і 73.9% - Володимирецький [18, 57]. Тобто, починаючи з середини

1949 p., можна констатувати завершення суцільної колективізації Во­лині та Полісся. Цікаво, що в західних обл. БРСР вона завершилася лише наприкінці 1952 р. [25, с.11]. Отже, надзвичайно виснажлива і жорстока боротьба, яку розгорнула СБ проти колективізації Волині та Полісся, зазнала цілковитої невдачі.

Зважаючи на це, з 1950 р. ставлення підпілля до колгоспів зміню­ється. В. Кук («Леміш») у листі до лідерів закордонних частин (34) ОУН у червні того ж року писав : «Хоча ми є проти колгоспної систе­ми, проте силою накидати селянам такий чи інший спосіб господарю­вання... вважаю було б неправильним» [34, с. 209]. «Боремося проти існуючої соціалістичної системи в економічному житті, але не думає­мо повертатися до капіталізму зі всіма наслідками, які він може прине­сти Україні» [37, с. 311]. Різко зменшується кількість диверсійних та терористичних актів, а головним напрямком боротьби обрано «тихий саботаж» і залучення колгоспників до антирадянської боротьби.

Таким чином, протидія СБ ОУН(б) проголошеній радянською вла­дою «суцільній колективізації» здійснювалася на території Волині та Полісся переважно заходами терору та диверсій. Незважаючи на про­голошення в ідеологічних документах ОУН лібералізму в економіч­ній політиці і визнання всіх форм власності та методів господарюван­ня, підпілля особливо вороже поставилося до радянізації села. Адже результатом цього стала б повна втрата оунівським підпіллям своєї матеріальної і соціальної бази. Слід зазначити, що колективізація су­проводжувалася жорстокістю, страхіттями і депортаціями населення у віддалені регіони СРСР. Тому протистояння вилилося в безкомп­ромісну жорстоку боротьбу між місцевим радянським активом і СБ. Як правило, жертвами з обох сторін були безневинні місцеві селяни. Переможцем у цій безкомпромісній боротьбі виявилася радянська влада, яка, користуючись значною перевагою в силах і ресурсах, не бажала рахуватися з жертвами для досягнення своїх цілей.

Джерела та література:

1. Архів УМВС у Волинській області, фонд облікових справ на виселені сім'ї, спр.764. - Таракання Йосипа Гнатовича : в 3-х томах. - Т.1., 37 арк.

2. Там само, спр.1626. - Гейла Миколи Івановича : в 3-х томах. - Т.1., 41 арк.

3. Архів УСБУ у Волинській області, фонд припинених архівно-кримі­нальних справ, спр.5002. - Галуха Петра Омельяновича, 175 арк.

4. Там само, спр.8586. - Шостак Олени Афанасіївни, 169 арк.

5. Там само, спр.9233. - Баран Ірини Кузьмівни, 185 арк.

6. Там само, спр.5682. - Ковальчука Муника Давидовича та ін. : в 2-х томах. - Т.1 - 197 арк.; Т.2., 181 арк.

7. Вельма М. Жовтоблакитники без маски / М. Вельма // Сільські новини (Стара Вижівка). - 1977. - 18 січня.

8. Вєдєнєєв Д. «Повстанська розвідка діє точно й відважно...». Докумен­тальна спадщина підрозділів спеціального призначення Організації україн­ських націоналістів та Української повстанської армії. 1940-1950 - ті роки: Монографія / Д. Вєдєнєєв, Г. Биструхін. - К.: К.І.С., 2006. - 568 с.

9. Волинський краєзнавчий музей, сф - 952-964. «Чорні листи» кущово­го проводу СБ Іваничівського р-ну, травень-серпень 1947 p., 12 арк.

10. Галузевий державний архів Служби безпеки України, ф. 13. Колекція друкованих видань, спр. 372. Т.23. Документи, які характеризують органі­заційну і практичну диверсійно-терористичну діяльність т.зв. Служби Без­пеки, озброєного бандоунівського підпілля в період 1944-1953 pp., 451 арк.

11. Данилюк В. За що загинув «Перець»? / В.Данилюк. // Віче (Луцьк). -2001.- 16 серпня.

12. Державний архів Волинської області, ф. Р-1, оп.2, спр.83, 200 арк.

13. Там само, спр.103, 262 арк.

14. Державний архів Рівненської області, ф.Р-30, оп.2, спр. 118, 24 арк.

15. Там само, спр. 113, 28 арк.

16. Там само, спр. 116, 78 арк.

17. Там само, ф.Р-2771, спр.4892, 94 арк.

18. Жив'юк А., Марчук І. Політичні репресії тоталітарної доби на Рів­ненщині : від «червоного терору» до боротьби з інакодумцями /1. Марчук, А. Жив'юк // Реабілітовані історією. Рівненська обл. - К., Рівне, 2006. -Книга перша. - С.8-78.

19. Жив'юк А. Запровадження більшовицького режиму на Рівненщині: компартійна номенклатура проти населення області (1944 - початок 1950-х років) / А. Жив'юк // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету. - Луцьк : Вежа, 2009. - Вип.2. - С.35-42.

20. Загривый Е. Бандитам нет прощения / Е. Загривый, В. Самойлюке-вич, П. Шлинчак // Зірка надії (Новоград-Волинський). - 1998. - 10 червня.

21. Інформатор. Видання Проводу ОУН на ПЗУЗ. - 4.2. - 1948 // Архів Центру досліджень визвольного руху, ф.5. - Т.Ю., арк. 183-233.

22. Історія міст і сіл Української РСР Волинська область / ред. П. Тронь-ко. - К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1970. - 745 с.

23. Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область / ред. П.Тронько. - К.: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1973.-654 с.

24. Ковальчук В. Зради народ не прощає / В. Ковальчук // Прапор Леніна (Ковель). - 1978. - 17 травня.

25. Кравченко И. Социалистическое строительство в западных областях БССР: Мат-лы к объединен, науч. сессии по истории народов Прибалтики послеоктябрьского пер-да / И. Кравченко. - Таллин, 1954. - 16 с.

26. Кузьменко М. Поріддя запроданців / М. Кузьменко // Червоний пра­пор (Рівне). -1971.-10 липня.

27. Літопис УПА. / Ред. рада П. Потічний, Є.Штендера. [та ін.]. - Торон­то, 1984. - Т. 10 : Українська Головна Визвольна Рада. Документи, офіційні публікації, матеріали. Книга третя : 1949-1952. - 435 с.

28. Літопис УПА. Нова серія. / ред. рада П. Сохань, П. Потічний [та ін.] - К.; Торонто, 2003. - Т. 6: Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС-МВС, МДБ-КДБ. (1943-1959). Книга третя: 1948. - 523 с.

29. Літопис УПА. Нова серія. / ред. рада П. Сохань, П. Потічний [та ін.] - К.; Торонто, 2003. - Т. 7: Боротьба проти УПА і націоналістичного підпілля: інформаційні документи ЦК КП(б)У, обкомів партії, НКВС-МВС, МДБ-КДБ. (1943-1959). Книга четверта: 1949-1959. - 716 с.

30. Логодзінський С. Над тихою Іквою / С. Логодзінський // Червоний прапор (Рівне). - 1971.-4 серпня.

31. Motyka G. Ukrainska partyzantka 1942-1950. Dzialalnosc Organizacji Ukrainskich Nacjonalistow і Ukrainskiej Powstanczej Armii. - Warszawa : RYTM, 2006. - 720 s.

32. Островець В. Я боровся за Україну / В. Островець // Полісся (Камінь-Каширськ). - 2002. - 17 вересня.

33. Повседневность террора : Деятельность националистических фор­мирований в западных регионах СССР. Западная Украина, февраль - июнь 1945 года / Сост. А. Дюков, О. Росов и др. - М, 2009. - Кн.1. - 235 с.

34. Сеньків М. Антиколгоспний рух і УПА / М.Сеньків // Українська По­встанська Армія. У боротьбі проти тоталітарних режимів. - НАН України. Інститут українознавства ім.І.Крип'якевича. - Львів, 2004. - С.201-209.

35. Удахін П., Шафета П. Останні постріли / П. Удахін, П. Шафета. -Львів : Каменяр, 1983. - 135 с.

36. Федрицький О. Білі-білі берези / О.Федрицький // Червоний прапор (Рівне). - 1972. - 1 грудня.

37. Частий Р. Степан Бандера : мифы, легенды, действительность / P.Частий. - Харьков : Фолио, 2007. - 382 с.

38. Чередниченко В. Анатомія зради / В. Чередченко. - К.: Політвидав України, 1978. - 334 с.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Я Антонюк - Gротидія сб оун б суцільній колективізації волині та полісся 1947-1949 pp

Я Антонюк - Збірний портрет керівника підпілля оун та упа на території волинської області