Є А Поліщук - Iнвестиційний ринок як сфера діяльності субєктів господарювання - страница 1

Страницы:
1 

Формування ринкової економіки. 2011. № 25

УДК 332.72

Є. А. Поліщук, канд. екон. наук, ст. викл. кафедри банківських інвестицій ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

ІНВЕСТИЦІЙНИЙ РИНОК ЯК СФЕРА ДІЯЛЬНОСТІ СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

АНОТАЦІЯ. Розглянуто теоретичні підходи у визначенні інвести­ційного ринку. Виокремлено етапи його кон'юнктури. Досліджено основні фактори впливу на стан інвестиційного попиту та пропо­зиції.

Ключові слова: інвестиційний ринок, інвестиційна пропозиція, ін­вестиційний попит, кон'юнктура інвестиційного ринку.

АНОТАЦИЯ. Рассмотрены теоретические подходы в определении инвестиционного рынка. Выделены этапы его конъюнктуры. Исс­ледованы основные факторы влияния на состояние инвестицион­ного спроса и предложения.

Ключевые слова: инвестиционный рынок, инвестиционное пред­ложение, инвестиционный спрос, конъюнктура инвестиционного рынка.

THE SUMMARY. Theoretical approaches are considered in determi­nation of investment market. The stages of his conjuncture are selected. The basic factors of influence on the state of investment demand and supply are investigational.

Key words: invest market, invest supply, invest demand, conjuncture of invest market.

Постановка проблеми. Трансформаційні процеси, які набу­вають подальшого розвитку в економіці України в умовах неста­більного зовнішнього середовища, потребують першочергових заходів щодо підвищення економічної ефективності суб'єктів гос­подарювання, а й теоретичного переосмислення економічних явищ, процесів, категорій та понять, зокрема, поняття «інвести­ційний ринок». Відсутність чіткої теоретичної узгодженості ду­мок учених до визначення сутності цього поняття є актуальним питанням економічної теорії для сучасного етапу первісного на­громадження капіталу, який ще не завершився в Україні.

Метою статті є дослідження етимологічного походження по­няття «інвестиційний ринок», а також визначення факторів, що впливають на його стан.

© Є. А. Поліщук, 2011

406

Аналіз останніх джерел і публікацій. Інвестиційний ринок є невід' ємною складовою та індикатором розвитку будь-якої еко­номічної системи. Через це у науковій та практичній літературі значна увага приділяється дослідженню інвестиційного ринку в цілому. Деякі теоретичні аспекти висвітлені у працях вітчизня­них (Воробйова О., Ляхова О., Майорова Т., Онікієнко С., Пере­сада А., Федоренко В., Юркевич О.) та зарубіжних вчених (Бланк І., Ігоніна Л., Кейнс Д., Керрі Ч., Пігу А., Москвін С., Сушман Д., Харді Р., Шумпетер Й.). Не применшуючи значення одержаних результатів, зазначимо, що питання всебічного дослідження еко­номічної природи інвестиційного ринку залишаються й досі від­критими для подальшого опрацювання.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження етимоло­гічного походження поняття «інвестиційний ринок», а також ви­значення факторів, що впливають на його стан.

Виклад основного матеріалу дослідження. В економічному енциклопедичному словнику С. В. Мочерного ринок — це регу­льована сукупність економічних відносин між фізичними та юридичними особами — суб' єктами різних типів і форм влас­ності та господарства в межах окремих країн і світового госпо­дарства з приводу організації купівлі-продажу різноманітних товарів та послуг відповідно до законів товарного виробництва [1, с. 255]. Таке визначення цілком підходить під визначення будь-якого ринку, зокрема, інвестиційного. Однак, задля конк­ретизації даного поняття варто дослідити різні погляди вчених на це визначення.

В економічних публікаціях зустрічаються різні підходи до ро­зуміння інвестиційного ринку. Деякі закордонні економісти [2— 4] під інвестиційним ринком, як правило, розуміють фондовий ри­нок, тому що домінуючою формою інвестицій у розвиненому рин­ковому господарстві є вкладення в цінні папери. Інвестиційний ринок може розглядається як форма взаємодії суб' єктів інвести­ційної діяльності, що формують інвестиційний попит і інвести­ційну пропозицію. Такій підхід є прийнятним у тих країнах, де фондовий ринок знаходиться на досить високій стадії розвитку. Щодо українських реалій, то, наразі, ще рано говорити про тотож­ність фондового та інвестиційного ринків, так як перший є скла­довою частиною другого.

З іншої точки зору, інвестиційний ринок — ринок інвестицій­них товарів (усіх видів будівельних матеріалів і активної частинивиробничих основних фондів) та інвестиційних послуг (буді­вельно-монтажних робіт) [2, с. 29]. Така думка має право на існу­вання, проте, з іншого боку, говорячи про інвестиції, не можна зосереджуватися лише на будівництві, забуваючи про інші об' єкти вкладання вільних коштів. Тому інвестиційний ринок — це не просто ринок об' єктів інвестування у всіх його формах, але й це сукупність окремих ринків (об' єктів реального і фінансового інвестування), у складі якого виділяють ринок прямих капіталь­них вкладень, ринок об' єктів приватизації, ринок нерухомості, ринок інших об' єктів реального інвестування, фондовий ринок та грошовий ринок.

Наступний підхід ґрунтується на економічній теорії, яка роз­глядає суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання. Тоді інвестиції, головним чином, стосу­ються першої ланки — виробництва, і складають матеріальну ос­нову його розвитку [3, с. 14]. На наш погляд, по-перше, це досить загальний підхід, який знову ж таки не відображає складність цього поняття стосовно взаємозв'язків з іншими ринками; а, по­друге, тут у цьому судженні немає конкретики визначення. Мова йде про швидше про інвестиції, з низьким ступенем прив' язки до інвестиційного ринку.

У російській економічній літературі в останні роки термін «інвестиційний ринок» найчастіше розглядають як ринок інвес­тиційних товарів. Причому, одні автори, що ототожнюють понят­тя «інвестицій» з поняттям «капітальні вкладення», під інвести­ційними товарами мають на увазі тільки певні різновиди об' єктів вкладень (основний капітал, будівельні матеріали й будівельно-монтажні роботи), інші трактують інвестиційний ринок ширше — як ринок об' єктів інвестування у всіх його формах [4].

Даючи визначення «інвестиційний ринок», Л. Л. Ігоніна ствер­джує наступне: «Інвестиційний ринок — складне динамічне еко­номічне явище, що характеризується такими основними елемен­тами, як інвестиційний попит та пропозиція, конкуренція, ціна» [5]. З Л. Л. Ігоніною важко не погодитись, однак це досить широ­ке визначення, оскільки будь-якому вільному ринку притаманні названі компоненти.

Ще один підхід ґрунтується на теорії фінансів, відповідно до якої на інвестиційних ринках відбувається перерозподіл кош­тів. Вони переміщуються від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій. Інвестиція розглядається як будь-якаформа перетворення заощаджень у капітал, тобто вартість, що приносить додаткову вартість, спосіб отримання доходу з пев­ної суми заощаджень. При цьому, як правило, кошти спрямо­вуються від тих, хто не може їх ефективно використати, до тих, хто використовує їх продуктивно. Це сприяє не тільки підви­щенню продуктивності та ефективності економіки в цілому, а й поліпшенню економічного добробуту кожного члена суспільст­ва [6, с. 81, 7, с. 9]. Варто зауважити, що в цьому підході також нема чіткого визначення інвестиційного ринку, по-перше, а по­друге, в цьому випадку характеризується сфера обертання інве­стицій.

С. Москвін у своїй статті, яка розміщена на інтернет-ресурсі «Україна фінансова», вважає, що інвестиційний ринок — це су­купність економічних та правових відносин, що складаються між інвесторами та/або учасниками інвестиційної діяльності щодо ін­вестиційних активів (корпоративних прав, фінансових інструмен­тів, основних засобів, нематеріальних активів). На наш погляд, досить тверда і чітка позиція автора щодо трактування цього по­няття. Проте, змушує нас зробити зауваження у бік ширини ви­значення, а також задуматись над тим, чи завжди інвестиційні товари є інвестиційними активами [8].

Схожу позицію займає Т. В. Майорова, яка вважає, що інвес­тиційний ринок — це сукупність економічних відносин, які скла­даються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об' єктів інвестування в усіх його формах [9].

Найбільш конкретною та влучною є думка А. А. Пересади: «Інвестиційний ринок — це економічна категорія, що являє со­бою збалансованість попиту та пропозиції на інвестиції. Інвести­ційний ринок формує суб' єкт — інвестор, тобто господарюючий суб' єкт, в якого виникає попит на інвестиції та інвестиційні това­ри». Окрім того, він доповнює «Інвестиційний ринок — це сис­тема, що включає: суб' єктів (інвесторів, підрядників, замовників, проектні та науково-досліджні організації тощо); об' єкти (матері­альні та нематиріальні), інфраструктуру ринку (банки, біржі, пен­сійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, консалтинго­во-інжинірингові фірми, суд, арбітраж тощо); ринковий меха­нізм; контроль з боку держави» [10, с. 19]. Хоча це визначення є досить повним, однак елемент «контроль з боку держави», на наш погляд, належить також до інфраструктурних елементів сис­теми інвестиційного ринку.

Як бачимо, вище досліджені погляди хоча й різняться між со­бою, проте мають спільні риси: більшість авторів звертають ува­гу на попит і пропозицію, а також ціну на інвестиційний товар. Якщо узагальнити, то, на нашу думку, інвестиційний ринок — це середовище, де виникають суспільно-економічні відносини між суб' єктами господарювання з приводу купівлі та продажу інвес­тиційних товарів і надання інвестиційних послуг за встановлени­ми цінами в усіх формах інвестування.

Для організації ефективного процесу на інвестиційному ринку необхідні деякі умови. В ринковій економіці вони мають специ­фічні форми, що відображають особливості взаємодії суб' єктів інвестування в системі ринкових відносин:

• наявність значного інвестиційного капіталу дивірсифіко-ваного по формах власності структурою, якій характерна пе­ревага приватного інвестиційного капіталу у порівнянні з дер­жавним;

• різноманіття суб' єктів інвестиційної діяльності у розрізі від­носин власності й інституціональної організації, розподіл функ­цій держави й часток інвесторів в інвестиційному процесі; наяв­ність розгалуженої мережі фінансових посередників, які сприя­ють реалізації інвестиційного попиту та пропозиції;

• наявність розвиненого багатосегментного ринку об' єктів ін­вестиційної діяльності (авт.: у тому числі і об'єктів нерухомості), що виступають у формі інвестиційних товарів;

• розподіл інвестиційного капіталу по об' єктах інвестування відповідно до економічних критеріїв оцінки привабливості інвес­тицій через механізм інвестиційного ринку [5, c. 41].

Визначившись з умовами ефективної діяльності на інвести­ційному ринку, на наш погляд, варто згадати й про його кон' юнк-туру, яка диктує поведінку суб' єктів господарювання. Взагалі кон'юнктура (від латин. conjunctura, від conjungo — поєдную, з'єдную, conjuncte — разом, нероздільно) — сукупність конкрет­них умов суспільно-економічного, соціального, політичного ха­рактеру, що діють у певний час і суттєво впливають або можуть впливати на співвідношення попиту і пропозиції у процесі руху товарів зі сфери виробництва у сферу торгівлі і сферу споживан­ня. Кон' юнктура ринку є станом економіки взагалі, окремої галу­зі або конкретного товарного (у нашому випадку інвестиційного) ринку, що формується певними чинниками і виражається в конк­ретних показниках. До чинників, які впливають на кон'юнктуруринку, належать стихійні лиха, соціальні та політичні конфлікти, науково-технічний прогрес, рівень монополізації, валютна та кредитно-грошова системи, державне регулювання економіки, енергетичні та екологічні проблеми, сезонність, стан інформа­ційних систем тощо.

За І. А. Бланком, для кон' юнктури інвестиційного ринку хара­ктерні чотири стадії:

1) Підйом кон' юнктури, пов' язаний з підвищенням активності ринкових процесів у зв' язку з пожвавленням економіки загалом.

2) Кон' юнктурний бум, пов' язаний з різким зростанням попи­ту на усі інвестиційні товари, які пропозиція, не зважаючи на ріст, задовольнити не може.

3) Ослаблення кон' юнктури, пов' язане зі зниженням інвести­ційної активності через спад в економіці загалом, майже повним насиченням попиту на об' єкти інвестування та деяким надлиш­ком їх пропозиції.

4) Кон' юнктурний спад — це найбільш не сприятлива стадія на інвестиційному ринку з позицій інвестиційної активності [11].

Дослідження кон' юнктури інвестиційного ринку включає в себе також дослідження попиту і пропозиції інвестиційних товарів.

Інвестиційний попит. Розрізняють потенційний і реальний ін­вестиційний попит. Потенційний інвестиційний попит відобра­жає величину акумульованого економічними суб' єктами доходу, що може бути спрямований на інвестування й становить потен­ційний інвестиційний капітал. Реальний інвестиційний попит ха­рактеризує дійсну потребу господарських суб' єктів в інвестуван­ні і являє собою інвестиційні ресурси, які безпосередньо при­значені для інвестиційних цілей — плановані або навмисні інвес­тиції.

Інвестиційна пропозиція — сукупність об'єктів інвестування у всіх його формах: знову створювані й реконструйовані, основні фонди, оборотні кошти, цінні папери, науково-технічна продук­ція, майнові й інтелектуальні права тощо.

Динамізм попиту та пропозиції виступає як загальна законо­мірність розвитку інвестиційного ринку в умовах вільної кон­куренції. У реальній економічній дійсності можливість реаліза­ції цієї закономірності залежить від ступеня монополізації рин­ку; в умовах обмеження конкуренції, коли гнучкість елементів ринку в істотній мірі втрачається, вона проявляється лише як тенденція.

Аналіз розглянутої закономірності припускає виявлення дії механізмів, що формують і змінюють рівновагу на інвестиційно­му ринку, факторів, що обумовлюють мінливість інвестиційного попиту та пропозиції.

Функціонування інвестиційного ринку складається під впли­вом безлічі факторів різного характеру та напрямків, серед яких можна виділити наступні: рівень ВВП країни, рівень заощаджен­ня суб' єктів господарювання, темп інфляції, облікова ставка цен­трального банку, податкове навантаження на підприємців, рівень розвитку фондового ринку, норма очікуваного прибутку. У таб­лиці 1 розглянуто, яким чином впливають вище перелічені фак­тори на інвестиційний попит.

Таблиця 1

ВПЛИВ ФАКТОРІВ НА ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ПОПИТ

Фактор впливу

Реакція на вплив

Рівень ВВП країни

Пряма залежність

Рівень заощадження суб'єктів господарювання

Пряма залежність

Темп інфляції

Обернена залежність

Облікова ставка центрального банку

Обернена залежність

Податкове навантаження на підприємців

Обернена залежність

Рівень розвитку фондового ринку

Пряма залежність

Норма очікуваного прибутку

Пряма залежність

Як бачимо з таблиці 1, деякі фактори впливають на інвести­ційний попит прямо, а деякі — обернено. Що це значить? Чим вищий рівень ВВП країни, тим вищий інвестиційний попит, і навпаки. Така ж сама залежність і рівня заощадження коштів суб' єктів господарювання. Оскільки з' являються вільні кошти, виникає потреба їх або примножити, або зберегти їх вартість, тому попит на інвестиційні товари збільшується. Те ж саме мож­на сказати і про рівень розвитку фондового ринку. Щодо норми очікуваного прибутку, то, звичайно, якщо інвестиційний попит того товару буде вищим, який обіцятиме вищий рівень прибут­ковості.

Стосовно темпу інфляції, то під її впливом (зростання) вар­тість грошей у часі зменшується, а тому і попит на інвестиції зменшується. Обернений вплив також здійснює і облікова ставка центробанку, і податкове навантаження на підприємців. Оскіль­ки ці два фактори належать до статті витрат, то відповідно чим більші витрати, тим менший прибуток і менший інвестиційний попит.

Формування інвестиційної пропозиції має низку відмінних особливостей. З одного боку, це пропозиція товарів, вона обумов­лена такими основними факторами, як ціна, а також нецінові складові: витрати, удосконалення технології, податкова політика, очікування, рівень конкуренції й ін. З іншого боку, інвестиційна пропозиція виступає як специфічна товарна пропозиція, оскільки інвестиційні товари відрізняє здатність приносити дохід. Це ви­значає якісну особливість такого фактора, як ціна на інвестиційні товари, яка складається в залежності від прибутковості.

Норма прибутковості лежить в основі ціни фінансових ін­струментів, що опосередковують рух реального капіталу. Ринко­ва ціна фінансових активів свідчить про ступінь привабливості вкладень в інвестиційні товари.

Істотний вплив на інвестиційну пропозицію здійснює ставка відсотку по депозитних вкладах у банківську систему, величина якої визначає заощадження домашніх господарств.

Розвиток фондового ринку й ринку позичкових капіталів ви­ступає, таким чином, важливою умовою стимулювання інвести­ційної пропозиції.

Оскільки при певному значенні інвестиційної пропозиції інве­стиційний попит орієнтований на більше дохідні активи, обсяг і структура інвестиційної пропозиції впливають на обсяг і струк­туру інвестиційного попиту. Інвестиційна пропозиція є основним чинником, що визначає масштаби функціонування інвестиційно­го ринку, оскільки воно викликає зміну попиту на інвестиційні товари. Механізм зворотного зв' язку не настільки виражений; він проявляється лише в умовах вільного конкурентного ринку.

Висновки з проведеного дослідження. Отже, дослідивши різ­ні підходи щодо визначення інвестиційного ринку, ми дійшли висновку, що одностайної думки в економічній теорії немає, то­му запропонували власне визначення цього поняття: інвестицій­ний ринок — це середовище, де виникають суспільно-економічні відносини між суб' єктами господарювання з приводу купівлі тапродажу інвестиційних товарів і надання інвестиційних послуг за встановленими цінами в усіх формах інвестування. Окрім того нами було визначено низку факторів, що впливають на кон' юнк-туру інвестиційного ринку, зокрема, на попит і пропозицію на ін­вестиційні товари та послуги.

У подальшому вважаємо за доцільне дослідити питання ціно­утворення на інвестиційному ринку.

Література

1. Мочерний С. В. Економічний енциклопедичний словник у 2 то­мах. Т 2 / Мочерний С. В., Ларіна Я. С., Устенко О. А., Юрій С. І. — Львів: Світ, 2006.

2. Richard Hardy. Strategic Planning in Development Firms/ Hardy Richard // Real Estate Development. — 1998. — № 3. — С. 28—42.

3. D. R. Suchman. Managing a Development Company / Diane R. Suchman // Real Estate Development. — 1987. — №12. — С. 13-18.

4. Виленский П. Л., Лившиц В. Н., Смоляк С. А. Оценка эффективно­сти инвестиционных проектов. Теория и практика: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб и доп М.: Дело, 2002 — 888 с.

5. Игонина Л. Л. Инвестиции: учеб. пособие / Л. Л. Игонина; под ред. д-ра экон. наук, проф. В. А. Слепова. М.: Экономист 2005. —

478 с.

6. Гаврилюк О. В. Інвестиційний імідж та інвестиційна привабли­вість України / О. В. Гаврилюк // Фінанси України. — 2008. — № 3. —

С. 79—93.

7. Москвін С. Інвестиційний ринок України: передумови та пробле­ми формування у контексті світової фінансової кризи / С. Москвін // Фінансовий ринок України. — 2009. — № 3. — С. 8—12.

8. Москвін С. Інвестиційний ринок України та проблеми його дер­жавного регулювання / С. Москвін // Інформаційно-аналітичний портал Українського агентства фінансового розвитку. [Електр. ресурс]. http://www. ufin.com.ua/analit_mat/gkr/119.htm

9. Майорова Т. В. Інвестиційна діяльність: підруч. [для студ. вищ. навч. зал.] / [Т. В. Майорова]; К.: Центр учбової літератури, 2009. —

472 с.

10. Пересада А. А. Інвестиційний процес в Україні / Пересада А. А. — К.: Видавництво Лібра, 1998. — С. 392.

11. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП «Итем» ЛТД «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. — 447 с.

Статтю подано до редакції 22.02.11 р.

Страницы:
1 


Похожие статьи

Є А Поліщук - Iнвестиційний ринок як сфера діяльності субєктів господарювання

Є А поліщук - Теоретичні аспекти інвестиційного процесу